(франц. Ecole de Paris) — умовне визначення кола художників походженням з Франції та багатьох інших країн, що працювали в Парижі в 10—20-х pp. 20 ст. Осмислюючи здобутки імпресіонізму і постімпресіонізму, вони шукали нові художні засоби виразності. Ці майстри, не маючи, однак, спільної ідейно-творчої програми, не створили мистецької школи в звичайному розумінні. Митці П. ш. (А. Модільяні, М. Шагал, К. Ван Донген, X. Сутін, Ж. Пасхін, Ц. Фудзіта, М. Кіслінг та ін.) працювали в галузі тематичного, портретного й пейзажного живопису та станкової скульптури і зробили помітний внесок у розвиток худож. культури 20 ст. З іменами декого з них пов'язані початок або продовження окремих авангардистських (див. Авангардизм) течій в образотворчому мистецтві (кубізм, фовізм, дадаїзм, сюрреалізм, ташизм тощо). Часто в поняття "паризька школа" включають окремі періоди творчості О. Архипенка, П. Пікассо, Ж. Брака, А. Матісса, М. Утрілло. Творчість художників П. ш. була тісно пов'язана з тогочасною франц. поезією (Г. Аполлінер, Ж. Кокто та ін.). Літ.: Модернизм. Анализ и критика основных направлений. М., 1980; Москва — Париж. 1900—1930. Каталог выставки, т. 1—2. М., 1981.
І. І. Верба.
