Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow монол-морс arrow МОНУМЕНТАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО
   

МОНУМЕНТАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО

— вид образотворчого мистецтва, розрахований на масове сприйняття в ансамблі з архітектурою чи природним оточенням. М. м. — це архітектурні та скульптурні монументи й пам'ятники на площах і вулицях, настінні розписи в екстер'єрах та інтер'єрах громад. споруд. Образотворчо-тематичні твори М. м. втілюють і пропагують провідні соціальні й філос. ідеї часу, увічнюють пам'ять видатних діячів або значні істор. події. Сюжетно-орнаментальні та орнаментальні твори М. м., які становлять його окремий різновид — монументально-декоративне мистецтво, служать оздобленню, естетичному збагаченню ансамблів і споруд. Взаємодіючи з архітектурою (див. Синтез мистецтв), твори М. м. виявляють і конкретизують ідейний зміст споруди, ансамблю, архітектурно організованого середовища, нерідко стають їхнім ідейно-змістовим центром. Величезна сила впливу М. м. здавна забезпечила йому поширення в світі. В класовому суспільстві, за експлуататорського ладу, М. м. має суперечливий характер, бо виражає панівну ідеологію правлячих класів і лише в періоди загального суспільного піднесення втілює передові гуманістичні ідеї і має загальнонародне значення (М. м. античності, доби Відродження). За капіталізму монументальне мистецтво перебуває в занепаді; стає прогресивним тільки тоді, коли зближується з демократичними визвольними ідеями, служить боротьбі проти імперіалізму, фашизму, колоніалізму (сучас. монументальне малярство Мексіки, розписи комуністичних муніципалітетів у містах Італії, Франції). Соціалізм відкрив най-ширші можливості для розквіту М. м. В СРСР воно розвивається за розробленим В. І. Леніним планом монументальної пропаганди й, виражаючи загальнонародні інтереси, служить вихованню трудящих у дусі ідей комунізму. Успішно розвивається М. м. в країнах соціалістичної співдружності. Джерела М. м. сягають первісного суспільства (менгіри, культові статуї, наскельні зображення, в яких виражено тогочасні уявлення людини про могутність сил природи, відбито її трудові навички). В рабовласницькому суспільстві М. м. своїми статичністю, монументальністю, масштабами утверджувало ідеї непорушності соціздьного ладу, обожнення особи владаря (піраміди, сфінкси, статуї стінопис в Старод. Єгипті), в правдивих формах втілювало віру в красу, гідність людини, гармонію її внутр. і зовн. образу (архітектурно-скульптурні ансамблі Старод. Греції). За доби середньовіччя скульптурне й живописне (вітражі) оздоблення готичних храмів (собори в Реймсі, Шартрі тощо) виражали ідеї феод. суспільної та реліг. ієрархії, систему реліг.-догматичного світогляду, але разом з тим і громадську активність трудових верств населення міст, загальне духовне піднесення, гуманізм (доба Високого Відродження в Італії).

У Київській Русі значного розвитку набули монументальні споруди 11—12 ст. (Софія Київська та ін.), монументальний живопис (фрески й мозаїки в храмах Києва, Новгорода та ін. міст). Піднесення громадської нац. самосвідомості в епоху рос. класицизму (2-а пол. 18—1-а третина 19 ст.) живило творчість Ф. Щедріна, І. Мартоса, В. Демут-Малиновського. На Україні М. м. переживало піднесення в 2-й пол. 17—1-й пол. 18 ст. (розписи церкви св. Юра в Дрогобичі, Троїцької надбрамної церкви в Києво-Печерській лаврі та ін.). Риси радянського М. м.— висока громадянськість, реалізм, різноманітність і національна своєрідність. Див. Архітектура, Декоративне мистецтво.

Літ.: Лобановський Б. Б. Мозаїка і фреска. К., 1966; Толстой В. П. Монументальное искусетво СССР. М., 1978.

Л. В. Владич.

 

Схожі за змістом слова та фрази