Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow меч-михайлів arrow МИСТЕЦТВО
   

МИСТЕЦТВО

— естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості — особливого виду людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів; одна з форм суспільної свідомості. Закономірності М. вивчають естетика і мистецтвознавство. Термін "мистецтво" застосовується і до певних галузей худож. діяльності (образотворче М.; сценічне М.) або до якоїсь галузі практич. діяльності з властивою їй системою найвищої якості прийомів і методів (М. виховання; воєнне М. та ін.). М. зародилося в первісному суспільстві доби пізнього палеоліту (малюнки в печерах, різьблення на кістках та камені, ритуальні танці тощо), проте тільки в класовому суспільстві М. відособлюється в окрему форму духовного життя суспільства (див. Духовне виробництво). Джерелом становлення худож. творчості є праця — виробництво і спілкування, вся сусп. практика, в процесі якої людина доцільно формує навколишній світ і водночас розвиває в собі здатність творчості "за законами краси" (Маркс К. і Енгельс Ф. З ранніх творів. К., 1973, с. 527). Зв'язок з усією цілісною життєдіяльністю людини становить визначальну рису М., відрізняючи його як від теоретично-пізнавальної, так і від практично-виробничої діяльності. На базі М. розвивається худож. свідомість суспільства, яка включає в себе не тільки власне мистецьку творчість і її витвори, а й усю сукупність естетично-худож. потреб, смаків, поглядів, норм, ідеалів тощо, які забезпечують активну ціннісну орієнтацію людей у реальних життєвих обставинах. М. виховує в людях не лише потребу худож. насолоди, а й здатність творчого ставлення до всіх природних і сусп. явищ. Завдяки особливостям свого впливу на людину (чуттєва безпосередність, емоційна насиченість, ідейна спрямованість, спонукальна сила) М. стало фактором виховання і однією з найважливіших складових частин духовної культури суспільства. М. задовольняє незліченні людські запити і виконує численні сусп. функції— комунікативну (спілкування), пізнавальну, виховну, естетичну та ін. Діапазон худож. діяльності широкий і не має різкого окреслення; одними своїми проявами вона межує з матеріальним виробництвом, ремеслом і технікою (ужиткове М., дизайн), іншими — сягає у високі сфери духовних інтересів і філософсько-світоглядних проблем (сутність людини і смисл її буття, кінцеві ідеали краси, моральності та ін.). Предметом відображення в М. стають усі важливі для людини явища життя. Засобом відображення є худож. образ, особливість якого полягає в неповторній здатності відтворювати загальне й істотне через конкретне (див. також Типове). Разом з тим худож. образ виражає ідейну оцінку відображуваного, моральне, естетичне чи інше схвалення його або заперечення. Тому вирішальну роль у худож. творчості відіграє світогляд митця, розуміння ним дійсності, його ідеали. Гармонійне поєднання високого ідейного змісту з досконалою худож. формою є необхідною ознакою справді великого, реалістичного М. (див. Зміст і форма). Його сила — в найглибших зв'язках з життям, в ідейності і народності. "Мистецтво належить народові,— вказував В. І. Ленін.— Воно повинно входити своїм найглибшим корінням у саму товщу широких трудящих мас. Воно повинно бути зрозуміле цим масам, і вони повинні любити його. Воно повинно об'єднувати почуття, думку і волю цих мас, піднімати їх" (Ленін В. І. Про літературу. К., 1970, с. 530). Реалістичне М. (див. Реалізм у літературі й мистецтві) виникло і грунтується на народній творчості. Проте народність мистецтва не вичерпується засвоєнням і розвитком його нац. форм. Народність М.— це насамперед служіння інтересам народу, утвердження його дум і сподівань, служіння вищим інтересам сусп. прогресу, потребам істор. розвитку людства. Тому справді народними є ті твори М., в основі яких лежать естетичні ідеали, що виражають найпрогресивніші тенденції епохи. В них нац. форма органічно поєднана з глибоко інтернац. змістом. У класовому суспільстві М. завжди має клас, характер, відображає худож. смаки, погляди й ідеали різних соціальних сил— реакційних чи прогресивних. Високі гуманістичні ідеали демократичного і особливо пролет. М. озн аменували величезний крок уперед у худож. розвитку людства, поставили М. на службу боротьбі трудящих за своє соціальне й нац. визволення, за духовне перетворення людини. Найвищою формою класовості М. є його партійність — до кінця усвідомлене розуміння художником своєї класової належності й сусп. призначення своєї творчості. Т. з. "позапартійне" М., "мистецтво для мистецтва" в умовах боротьби класів і соціальних систем є, як підкреслював В. І. Ленін, бурж. вигадкою, що має на меті приховати дійсну залежність цього М. від ідеології пануючих класів. Він вказував, що в умовах класової боротьби лише пролет. партійність М. і літератури буде здатна гарантувати справжню свободу творчості, її незалежність від "грошового мішка" (див. Повне зібр. творів, т. 12, с. 97). Істор. розвиток М. як форми свідомості й елемента духовної культури суспільства підпорядкований загальним закономірностям, що визначають залежність сусп. свідомості від сусп. буття (див. Суспільне буття і суспільна свідомість). Проте цю залежність не можна розглядати спрощено, як безпосередню й пряму визначеність худож. рівня М. рівнем матеріального (екон., наук.-тех. та ін.) розвитку суспільства. М. властива відносна самостійність, яка полягає в тому, що воно не механічно йде за економікою, а взаємодіє з політ., моральною і ін. формами ідеології. Крім того, справді цінні, високохудожні твори М. не вмирають разом з ліквідацією тих соціальних умов, за яких їх було створено. Історія світового М. свідчить, що художній прогрес людства пов'язаний передусім із творчістю трудящих мас і діями сусп. класів та сил, які в ту чи іншу епоху були носіями соціального прогресу і виражали його ідеали. М. в цілому являє собою складну систему видів і жанрів, що історично еволюціонують і за змістом та формальними ознаками утворюють певні напрями, стилі, школи та манери худож. творчості, зумовлені особливістю образного відтворення дійсності в специфічному матеріалі: камені, фарбах, звуках, слові тощо. Напрями, стилі, манери зароджуються під впливом історично визначальних соціально-культур. потреб і традицій, естетично-худож. поглядів, концепцій та ідеалів. Худож. обробка речей і знарядь праці, побудова житла поклали початок виникненню архітектури і декоративно-ужиткового мистецтва. З зображення пластичних форм предметів і явищ у кольорі, з різних матеріалів ще в стародавні часи виникли живопис, скульптура, графіка. Трудовий ритм колективної праці з характерними рухами, звуками, голосовим супроводом знайшов свою худож. реалізацію в танцях, музиці, співі, а також у театралізованій дії і масках (див. Театр). Одним із найстаріших є й М. слова — спочатку в усній формі переказів, міфологіі, фольклору та епосу; з появою писемності воно започаткувало худож. л-ру — один із найбагатших за духовним змістом і жанровим розмаїттям вид М. З винайденням нових тех. засобів відображення дійсності у різний час починали свою історію М. фотографії, кіно (див. Кіномистецтво), телебачення. Традиційно види М. поділяються на просторові, часові й просторово-часові (за способом втілення худож. образу); на зорові, слухові й зоро-слухові (за формою чуттєвого сприймання). Розрізняють і синтетичні види М., що поєднують властивості кількох видів М. (театр, кіно).

М. країн стародавнього світу (див. розділи Мистецтво в ст. Греція Стародавня, Єгипет Стародавній, Рим Стародавній, Вавілоно-ассірійська культура, Арабська культура та ін.), а також М. Київської Русі, гуманістичний живопис і л-ра Відродження, класицизм 17—18 ст. і романтизм кін. 18 — поч. 19 ст., критичний реалізм 19 ст. та прогресивні напрями сучас. демократичного М. капіталістичних країн збагатили людство невмирущими худож. цінностями, в яких зосереджений колосальний обсяг знань і життєвий досвід цілих епох, поколінь і сусп. культур. Складовою частиною світової культури є М. народів СРСР. Велика Жовтн. соціалістич. революція відкрила нову епоху в його історії, докорінно змінила зміст і роль М. у сусп. житті, поставила його на службу загальнонар. інтересам. Революц. боротьба пролетаріату породила якісно новий метод худож. творчості — соціалістичний реалізм, що став одночасно спадкоємцем і продовжувачем реалістичного напряму в світовій худож. культурі. Грунтуючись на принципах народності й партійності, він поєднує сміливе новаторство в худож. зображенні життя з використанням і розвитком усіх прогресивних традицій світового М., веде непримиренну боротьбу з антигу манним, занепадницьким сучас. бурж. М. та його напрямами — на туралізмом, декадентством, усіма різновидами формалізму і низькопробного комерційного М., створеного в рамках т. з. "масової культури" капіталістич. суспільства. В СРСР склалося соціалістичне за змістом, різноманітне за своїми нац. формами й інтернаціоналіське за характером рад. М. (дин. розділи Мистецтво в ст. Союз Радянських Соціалістичних Республік, Українська Радянська Соціалістична Республіка, в ст. про ін. союзні та автономні рад. соціалістичні республіки). В умовах раз викутого соціалістичного суспіль ства найважливішим завданням культурної політики є проблеми синтезу мистецтв, тобто гармоній ного поєднання різних видів і жан рів М., впровадження естетичних начал у всіх сферах діяльності. В документах XXV і XXVI з'їздіи КПРС, постановах ЦК партії про літ.-худож. критику (1972) про заходи по дальшому розвитку кінематографії (1972), про нар худож. промисли (1974), про роботу з творчою молоддю (1976), про дальше поліпшення ідеологічної політико-виховної роботи (1979), в Законі Верховної Ради СРСР про охорону і використання пам'яток історії та культури (1976) підкреслено важливе значення М. і його вагомий внесок у духовний розвиток рад. людини, в її моральне вдосконалення й естетичне виховання. XXVI з'їзд КПРС відзначив заслуги рад. М. в тому, що духовне життя рад. суспільства стає дедалі різноманітнішим і багатшим. На Україні проблеми М. розробляються в ін-тах АН УРСР: Мистецтвознавства, фольклору та етнографії інституті, Філософії інституті, Літератури інституті, на відповідних кафедрах вузів, насамперед художніх. У республіці видається ряд спец. журналів: "Музика", "Народна творчість та етнографія", "Образотворче мистецтво", "Соціалістична культура","Строительство и архітектура", "Новини кіноекрану", "Український театр", працюють творчі орг-ції й спілки (художників, архітекторів, композиторів та ін.). Див. також розділи Мистецтво в статтях про зарубіжні країни.

Літ.: Маркс К., Енгельс Ф. Про мистецтво. К., 1978; Ленін В. І. Про літературу. К., 1970; Об идеологической работе КПСС. Сборник документов. М., 1977; Плеханов Г. В. Эстетика и социология искусства, ч. 1—2. М., 1978; Історія українського мистецтва, т. 1—6. К., 1966 — 68; Сучасна науково-технічна революція та мистецтво. К., 1975; Егоров А. Г. Проблемы эстетики. М. 1977.

В. І. Шинкарук. В. П. Іванов.

 

Схожі за змістом слова та фрази