— одна з наукових установ юрид. профілю ВУАН (УАН) у 1919-30. Засн. 27.ІІ 1919 відповідно до постанови Соціально-екон. відділу, затв. 1.ІІІ 1919 Спільним зібранням УАН. Перше засідання Комісії відбулося 10.III 1919. Спочатку в її складі були О. І. Левицький (голова), Б. О. Кістяківський, А. Ю. Кримський, М. І. Радченко, О. Ф. Хруцький, П. Я. Стебницький, В. М. Ачкасов, О. М. Бутовський, І. Ю. Черкаський (секретар). У березні 1919 до них приєдналися ще 16 чол., серед яких були Г. Д. Вовкушівський (секретар Комісії з серп. 1927), В. І. Войткевич-Павлович (секретар Комісії з лютого 1921), М. І. Греков, А. Л. Дроб'язко, В. Й. Крижанівський, М. М Товстоліс та ін.
Статус П.-т. к. ВУАН неодноразово змінювався. Так, у 1919 вона була окремою секцією Правописно-термінол. комісії Істор.-філол. відділу УАН, а з 2-ї пол. 1921 і до кін. 1925 - правничим відділом Ін-ту укр. наук, мови, який також входив до структури Істор.-філол. відділу. Від січня 1926 Комісія знову в складі Соціально-екон. відділу. Осн. завданням Комісії було видання ґрунтовного академ. словника правничої термінології, який «найбільш відповідав би духові права та українській мові». Водночас Комісія мала давати консультації щодо правильності вживання юрид. термінів. Вона продовжила традицію термінол. досліджень, які здійснювалися з серед. 19 ст. у зх. регіонах України, а після повалення рос. самодержавства — термінол. комісіями Укр. правничого т-ва (за Центр. Ради) і м-ва суд. справ (за Укр. Держави). Перше засідання П.-т. к. ВУАН відбулося 10.1 II 1919. її діяльність полягала в систематичному перегляді всіх словників укр. мови, пам'яток укр. права, актових книг укр. судових установ 14—18 ст., ін. письмових, рукописних і навіть усних джерел з метою виявлення у них юрид. термінів. Терміни бралися з сучас. живої нар. мови та з юрид. мови минулого Правобереж. та Лівобереж. України.
В умовах громадян, війни, голоду та інфляції післявоєн. років коло співробітників Комісії значно повужчало, і в кін. 1922 в ній залишалася лише невел. група ентузіастів. Від серп. 1922 її очолював В. И. Крижанівський, з лист. 1923 - І. Ю. Черкаський.
Актуальність праці Комісії істотно зросла у зв'язку з процесом українізації державних, у т. ч. юридичних, органів, а найбільше після прийняття пост. ВУЦВК і РНК УРСР «Про засоби забезпечення рівноправності мов і сприяння розвитку української мови» від 1.VIII 1923. В листопаді 1923 Комісія закінчила збирання термінол. мат-лів і приступила до редагування словника, яке в основному було завершено до черв. 1924. Остаточне редагування тексту здійснив А. Ю. Кримський. Словник вийшов друком у серп. 1926 під назвою «Російсько-український словник правничої мови (понад 67 000 слів). Праця Правниче-термінологічної комісії при Соціально-економічному відділі Академії наук». Упродовж 1926—28 Комісія працювала над 2-м виданням словника, а також вела консультац. роботу, зокрема підготувала ряд висновків на прохання Правничо-термінологічної комісії при РНК УСРР, засн. у лист. 1927. Надавала допомогу в практичній законопідготовчій роботі. За дорученням М. П. Василенко (редактора видань Соціально-екон. відділу) здійснювала переклад або редагування ряду наук, праць відділу, зокрема «Короткої банківської й комерційної енциклопедії» Ю. Ясинського (1926).
Довести до кінця підготовку 2-го видання словника не вдалося. 7.III 1930 Комісію передано до складу Ін-ту укр. наук, мови, де вона й припинила свою діяльність через згортання українізації, зниження інтересу парт.-держ. органів до проблем укр. юрид. термінології. Багатьох членів Комісії було репресовано. Словник було перевидано 1984 зусиллями Науково-дослідного т-ва укр. термінології у м. Нью-Йорку (США).
Літ.: Академ. юрид. думка. к.. 1998.
І. Б. Усенко.
