— сукупність соціально-екон. умов та техніко-орг. і природних факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці, ефективність її сусп. діяльності. За капіталізму формування У. п. підпорядковане її макс. інтенсифікації для одержання додаткової вартості. В соціалістичному суспільстві д-ва дбає про поліпшення умов і охорону праці, наукову організацію її, про скорочення, а надалі й повне витіснення важкої фіз. праці на основі комплексної механізації і автоматизації виробництва в усіх галузях нар. г-ва. Всю різноманітність елементів У. п. об'єднують у такі групи: психофізіологічні, які зумовлені характером та змістом конкретної праці; санітарно-гігієнічні, що визначаються зовн. виробничим середовищем, а також санітарно побутовим обслуговуванням на виробн.; естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника. Ефективне використання досягнень науки і техніки з метою поліпшення У. п. сприяє усуненню існуючих відмінностей в У. п., перетворенню праці на найпершу життєву потребу людини. В СРСР розроблено й успішно здійснюються галузеві п'ятирічні комплексні плани поліпшення У. п. та сан.-оздоровчі заходи (див. Охорона праці, Протилежність між розумовою та фізичною працею).
В. А. Фере.
