- медична дисципліна, що вивчає питання організації і подання хірургічної допомоги (на полі бою та на різних етапах евакуації) пораненим та ураженим і особливості виникнення, перебігу і лікування травматичних ушкоджень в умовах воєнних дій. Осн. завданням В.-п. х. є подання кваліфікованої хірургічної допомоги в бойовій обстановці, збереження життя пораненим і забезпечення повернення якнайбільшого числа їх до лав армії. В.-п. х. зародилася з давніх часів. Основоположником наук. В.-п. х. є М. І. Пирогов, який сформулював її гол. принцип у книзі "Основи загальної воєнно-польової хірургії" (ч. 1-3, 1865-66). Значний вклад у розвиток В.-п. х. внесли рад. хірурги М. М. Ахутін, М. Н. Бурденко, О. О. Вишневський, М. М. Єланський, І. М. Іщенко, М. С. Коломійченко, П. А. Купріянов, М. В. Скліфосовський та ін. Під час Великої Вітчизняної війни рад. хірурги повернули до лав армії 72,3% поранених. Поява сучас. видів зброї з новими уражаючими факторами поставила перед В.-п. х. нові питання і вимоги.
Літ.: Вишневский А. А., Шрайбер М. И. Военно-полевая хирургия. М.,
1975; Смирнов Е. И. Война и воєнная медицина. 1939 - 1945. М., 1976.
М. М . Ковальов.
