[від лат. pars (partis) — частина, участь] — вид хорового співу, поширений в укр. та рос. церковній музиці 17—18 ст. П. с. властиве багатоголосся переважно акордового складу з поділом хору на окремі партії. Виникнення П. с. на Україні (наприкінці 16 ст.) пов'язане з боротьбою проти католицизму. На противагу католицькому богослужінню (з хором, солістами та органом), у православній церкві під впливом нар.-пісенних традицій виробилися форми хорового співу а капела. Теор. основи П. с. узагальнено в "Мусикійській граматиці" М. Ділецького (1675). П. с. відіграв важливу роль у розвитку української і російської музики.
Літ.: Дилецький М. Граматика музикальна. К., 1970; Герасимова-Персидська Н. Хоровий концерт на Україні в XVII—XVIII ст. К., 1978; Цалай-Якименко О. Музично-теоретична думка на Україні в XVII ст. та праці М. Дилецького. "Українське музикознавство", 1971, № 6; Іванов В. Ф. Дмитро Бортнянський. К.. 1980.
