—загально союзний закон, що визначає основні принципи і встановлює найважливіші положення радянського лісового законодавства. Затверджені Верховною Радою СРСР 17.VI 1977. Введені в дію з 1.І 1978. 16.XI 1979 внесено до них зміни. Складаються з вступної частини і 7 розділів, що містять 51 статтю. У вступній частині підкреслюється соціалістичний характер держ. власності на ліси, яка становить основу сусп. відносин у галузі використання, відтворення та охорони лісів. Розділ 1-й визначає завдання рад. лісового законодавства — регулювання лісових відносин з метою забезпечення раціонального використання лісів, їх охорони і захисту, відтворення і підвищення продуктивності лісу для задоволення потреб нар. г-ва і населення в деревині та ін. лісовій продукції, зміцнення законності в галузі лісових відносин тощо. У ньому також визначено компетенцію Союзу PCP і союзних республік у галузі регулювання лісових відносин, завдання держ. контролю за використанням і охороною лісів. У розділі 2-му врегульовано, зокрема, питання лісокористування, визначено його суб'єкти, види та строки, права і обов'язки лісокористувачів. Положення щодо відтворення і підвищення продуктивності лісів і догляду за ними передбачено у розділі 3-му; норми, що врегульовують питання охорони і захисту лісів, — в розділі 4-му. Розділ 5-й містить положення щодо держ. обліку лісів і держ. лісового кадастру, лісовпорядкування; 6-й — передбачає відповідальність за порушення лісового законодавства; 7-й — присвячений питанням міжнар. договорів. Основи є юрид. базою для дальшого розвитку як союзного, так і респ. лісового законодавства, зокрема для лісових кодексів республік (див. Лісовий кодекс УРСР).
І. С. Шапоренко.
