(лат. creditum— позичка, від credo — вірю, довіряю) — екон. відносини, що складаються в процесі передання вартості одними особами, підприємствами, державами іншим у тимчасове користування на умовах повернення. За користування К. звичайно сплачується процент. Суть, форми і роль К. зумовлюються екон. ладом суспільства Для докапіталістичних формацій був типовий лихварський К., при якому лихварі надавали позички або дрібним виробникам (селянам і ремісникам), або рабовласникам і феодалам. За капіталізму К. є формою руху позичкового капіталу. Кредитні відносини складаються між грош. (позичковими) і функціонуючими (пром. і торг.) капіталістами, базуються на експлуатації найманої праці. Осн. форми К. за капіталізму — комерційний і банкірський. Комерційний К. надають функціонуючі капіталісти один одному шляхом продажу товарів з відстрочкою платежу. Банкірський К. надають банки функціонуючим капіталістам у вигляді грош. позичок. Існує також споживчий К., яким користуються різні верстви населення для придбання товарів особистого вжитку. В умовах капіталізму К. впливає на перерозподіл капіталів між різними галузями і на вирівнювання норми прибутку, прискорює концентрацію капіталу і централізацію капіталу, сприяє витісненню дрібних підприємств, забезпечує економію витрат обігу, замінюючи металеві гроші на кредитні засоби обігу (банківські білети, векселі, чеки), розвиває систему безготівкових розрахунків, посилює процес усуспільнення виробництва і усуспільнення праці, загострює суперечності капіталізму. За імперіалізму кредитні відносини підпорядковані інтересам монополістичного капіталу, одержанню високих прибутків. Надзвичайно зростає роль К. в мілітаризації капіталістичної економіки, посиленні експлуатації трудящих мас. Він стає знаряддям екон. панування олігархії фінансової. Значного розвитку набув міжнародний кредит, який є формою вивозу капіталу і використовується імперіалістичними д-вами для проведення політики неоколоніалізму щодо економічно слаборозвинутих країн. В умовах соціалізму К. докорінно змінює свою суть і роль відповідно до
соціалістичних виробничих відносин. Необхідність К. за соціалізму зумовлена наявністю товарно-грошових відносин. Соціалістич. К. є формою планомірного руху позичкового фонду д-ви. Його використовують в інтересах розвитку економіки і підвищення добробуту народу. Позичковий фонд — це сукупність коштів, що їх нагромаджують і використовують для задоволення потреб підприємств, госп. орг-цій і населення на умовах повернення. Його джерелами є власні кошти банків, тимчасово вільні кошти соціалістичних підприємств і орг-цій, держ. бюджету, вклади населення в ощадних касах та банках, вся маса випущених в обіг грошей та ін. Кредитні відносини в соціалістичному г-ві складаються переважно у формі банківського К., який поділяється на короткостроковий кредит і довгостроковий кредит. Особливим видом грош. К. є кредит державний. Грошовий К. застосовується також у відносинах м-в і відомств з підпорядкованими їм підприємствами та між кооп. орг-ціями. К. у товарній формі використовується у відносинах д-ви з колгоспами і радгоспами (насіннєві та фуражні позички). Споживчий К. в товарній формі надається населенню торговельними орг-ціями через продаж товарів тривалого користування з розстрочкою платежів. Осн. принципи соціалістич. К.: планово-цільовий характер, надання на певний строк, забезпеченість К. товарно-матеріальними цінностями. За користування К. сплачується процент. К. регулюється на основі кредитних планів, які є частиною загальнодерж. системи планування екон. і соціального розвитку країни. К. в соціалістичному г-ві сприяє прискоренню обороту матеріальних цінностей і коштів, забезпечує своєчасність розрахунків у нар. г-ві; скорочує потреби в готівці, сприяє зміцненню господарського розрахунку, зменшенню витрат виробн. і обігу, підвищенню рентабельності соціалістич. підприємств і орг-цій. К. є одним з найважливіших факторів, який враховують при плануванні грошового обігу; допомагає посиленню оперативного держ. контролю за госп.-фінанс. діяльністю підприємств і орг-цій тощо. Соціалістичний К. є важливим екон. важелем планомірного, пропорційного розвитку нар. г-ва і підвищення ефективності сусп. виробн. Міжнародний соціалістичний К. грунтується на принципах добровільності, рівноправності, поважання суверенітету країн, взаємної вигоди і екон. допомоги (див., зокрема, Міжнародний банк економічного співробітництва, Міжнародний інвестиційний банк). Літ.: Маркс К. Капітал, т. 3; Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 25, ч. 1—2; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 3. Розвиток капіталізму в Росії; т. 27. Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму; т. 34. Загрожуюча катастрофа і як з нею боротися,— Чи вдержать більшовики державну владу?; Денежное обращение и кредит СССР. М., 1976; Денежное обращение и кредит капиталистических стран. М., 1977.
М. Т. Берков.
