— самост. позовна вимога, заявлена відповідачем до позивача для розгляду її спільно з первісним позовом. 3. п. забезпечує відповідачеві захист його самост. права та охоронюваного законом інтересу проти пред'явленої до нього позивачем вимоги. Він полегшує розгляд взаєм. вимог сторін та усуває можливість для несумлінного позивача ухилитися від одночас, задоволення справедливих вимог відповідача. При 3. п. дві справи поєднуються в одному провадженні, що сприяє економії часу і процес, засобів. Сумісний розгляд первісного та зустрічного позовів дає суду змогу об'єктивно і всебічно дослідити взаємини сторін, усуває можливість прийняття протилежних рішень. Процесуально-правове регулювання 3. п. передбачено ст. 140—142 Цивільного процесуального кодексу України. Право на пред'явлення 3. п. виникає з порушенням у суді провадження у справі і може бути реалізоване не пізніше як за 3 дні до суд. засідання. Прийняття 3. п. після закінчення цього строку залежить від судді, а якщо його заявлено під час розгляду справи по суті, — від суду. Суд відмовляє у прийнятті 3. п. у випадках, коли він пред'явлений після закінчення строку подання, якщо з'ясовано, що 3. п. відповідача спрямований на затягування процесу. Суд зобов'язаний прийняти 3. п. до сумісного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані та сумісний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони випливають з одного правовідношення або коли вимоги по основному і 3. п. можуть взаємно зараховуватися. Критерієм доцільності є створення найсприятливіших умов для встановлення судом об'єктивної істини шляхом повного і всебічного з'ясування усіх обставин справи, які характеризують права та обов'язки сторін. Процес, форма 3. п. — зустрічна позовна заява, яка повинна відповідати встановленим законом вимогам: бути оплаченою держ. митом і поданою з копіями відповідно до кількості позивачів — відповідачів за цим 3. п. тощо.
М. Й. Штефан.
