— угода, за якою одна сторона (наймодавець) зобов'язується надати другій (наймачеві) майно в тимчасове користування за плату. Передбачений гл. 5 Основ цивільного законодавства Союзу PCP і союзних республік (в УРСР — гл. 25 ЦивК УРСР). Предметом М. н. д. є лише речі, що мають індивідуальні ознаки. Сторонами М. н. д. можуть бути як громадяни, так і соціалістичні орг-ції, якщо це не суперечить їхній правоздатності. Наймач з припиненням договору зобов'язаний повернути наймодавцеві ту саму річ. М. н. д. між громадянами на строк більше одного року укладається в письмовій формі; між держ., кооп. і громад. орг-ціями — у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених окремими правилами. Якщо М. н. д. укладено без зазначення строку, він вважається укладеним на невизначений строк, але не більше як на 10 років (особливі строки передбачено для житлового найму договору). В разі ненадання майна наймач має право витребувати його, а також вимагати відшкодування збитків, завданих затримкою виконання договору, або вправі відмовитись від договору. Наймодавець зобов'язаний провадити за свій рахунок капітальний ремонт зданого в найом майна, якщо інше не передбачено законом або договором, а наймач — своєчасно вносити плату за користування майном, користуватися ним відповідно до договору, провадити поточний ремонт тощо. При переході права власності на здане в найом майно від наймодавця до ін. особи М. н. д. зберігає чинність для нового власника.
M. І. Данченко.
