—розділ астрофізики, що вивчає космічні об'єкти шляхом реєстрації їхнього нейтринного випромінювання. Н. а. використовує виняткову проникну здатність нейтрино, для яких зорі й галактики здебільшого наскрізь прозорі. Нейтрино, зокрема, виникають при термоядерних реакціях, що відбуваються в надрах зір. Вважають, що прозорість зорі для власного нейтринного випромінювання — одна з причин колапса гравітаційного зорі після вичерпання термоядерних джерел енергії. Зовні ця подія спостерігається як явище наднової зорі. Н. а.— засіб експериментального вивчення зоряних надр. Прикладом такого експерименту є спроба реєстрації сонячних нейтрино. З цією метою у 1968 в США на глибині 1480 м під землею було споруджено радіохім. детектор з 610 т рідкого перхлоретилену, принцип роботи якого полягає в підрахунку кількості ядер аргону, що утворились при взаємодії сонячних нейтрино з ядрами хлору. В експерименті зареєстровувалось 0,3— 0,4 ядра аргону на добу замість 0,9, як передбачає стандартна модель внутр. будови Сонця. Остаточної розгадки цієї розбіжності поки що не знайдено. На ін. принципі збудовано рад. установки: Баксанський нейтринний телескоп (Пн. Кавказ) і Артемівський нейтринний детектор. Обидві — гігантські підземні споруди, здатні реєструвати короткочасні (10—ЗО с) спалахи нейтринного випромінювання від наднових зір. Питання про взаємодію нейтрино з ін. елементарними частинками має велике значення при розв'язуванні космологічних проблем, коли важливо оцінити внесок нейтрино у серед. густину матерії у Всесвіті. Масу нейтрино необхідно враховувати також при вивченні ранніх стадій розширення Всесвіту (див. Космологія), коли первісна гаряча плазма стала неоднорідною, утворивши потім скупчення галактик, галактики, зірки. У 1980 рад. фізики одержали експериментальні дані, що свідчать про наявність у нейтрино малої, але відмінної від нуля маси спокою. Якщо ці результати підтвердяться, то доведеться значно змінити сучас. космологічні моделі, в яких не враховувалась прихована маса нейтрино. Л. М. Шульман.
|
