— одна з основних форм вияву об'єктивізму бурж. юриспруденції, прихильники якої розглядають право як продукт психіки окремої особи або соціальної групи, а не соціальних, класових відносин. Тим самим право відривається від класової організації суспільства, яка зумовлює його, і втрачає свій об'єктивний характер. Виникла на межі 19 і 20 ст. Одним із засновників і найяскравішим представником П ш. п. був рос. юрист Л. Й. Петражицький. П. ш. п. поклала початок психологізмові як одній з провідних заг. тенденцій сучас. бурж. правової думки. Заперечення існуючих правових норм, абсолютизація правотворчості тих, хто здійснює застосування права, у поєднанні з ірраціоналістичними концепціями (див. Ірраціоналізм) сучас. бурж. психології, — основні риси психологізму сучас. бурж. теорії права. Ці риси властиві представникам п різних течій — "школи вільного права", соціологічної юриспруденції, амер. і скандінавського "реалізму", екзистенціалізму в праві та ін. Подібний психологізм є зручним засобом для теор. обгрунтування систематичних порушень бурж. законності поліцією, суддями, чиновниками в імперіалістичних державах.
В. К. Забігайло.
