— реакційний напрям у бурж. юриспруденції, що розглядає право як сукупність діючих у державі примусових норм. Виникла в Німеччині в 2-й пол. 19 ст. Виразником ідей "Р." ш. п. був, зокрема, Р. Ієрінг. Він визначав право як захищений д-вою приватновласницький інтерес, як реальні життєві умови буржуа, які забезпечуються з боку держ. влади примусом. Концепції "Р." ш. п. були використані монополістичною буржуазією, яка дедалі більше спиралася на силу держ. апарату й відходила від принципу законності, її вже не задовольняли ідеї історичної школи права, що розглядала право як прояв нар. духу, та позитивно-догматичні погляди, згідно з якими право — це сукупність діючих законів. У 20-х pp. 20 ст. "Р." ш. п. з певною модифікацією було взято на озброєння монополістичною буржуазією США. Філос. основою <Р." ш. п. став прагматизм. О. Холмс, Д. Франк, К. Ллевеллін та ін. прихильники цієї школи відкидають стабільність права. Вони вбачають у нормах права лише думку законодавця, яку суддя чи ін. службова особа може взяти або не взяти до уваги. Таким чином, вирішальними в прийнятті ними рішень начебто є психологічні фактори.
Літ.: Туманов В. А. Буржуазная правовая идеология. К критике учений о праве. М. 1971.
В. П. Зенін.
