Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ч arrow ЧИЧЕРІН
   

ЧИЧЕРІН

Борис Миколайович [26.У(7.УІ) 1828, Тамбов - 3(16).ІІ 1904, с. Караул, тепер Кирсанівського р-ну Тамбов, обл.] — рос. правознавець, історик і філософ, доктор права з 1866, професор з 1861, почесний член Петерб. АН з 1893. Закін. 1849 юрид. ф-т Моск. ун-ту і був залишений при ньому для підготовки до професор, звання. 1853 захистив магістерську, а 1866 — докт. дисертації. У 1861- 68 - професор цього ун-ту. Обирався моск. міським головою (1882). Після виходу у відставку жив у рідному селі Караул, де до кінця життя займався науковою і земською діяльністю. Досліджував

Чичерін Борис Миколайович - leksika.com.ua

проблеми історії, філософії, теорії д-ви і права, розглядаючи їх з позицій правого гегельянства. Ч. належать праці: «Обласні установи Росії в XVII ст.» (1853), «Огляд історичного розвитку сільської общини в Росії» (1856), «Невільні стани у Давній Русі» (1857), «Обвинувальний акт» (1858), «Нариси з історії російського права» (1858), «Нариси Англії та Франції» (1859), «Про народне представництво» (1866), «Історія політичних учень» (т. 1—5, 1869—1902), «Наука та релігія» (1879), «Містицизм у науці» (1880), «Власність і держава» (т. 1—2, 1882— 83), «Позитивна філософія і єдність науки» (1892), «Основи логіки і метафізики» (1894), «Курс державної науки» (т. 1—3, 1894—98), «Про засади етики» (1897), «Філософія права» (1900), «Питання політики» (1903), «Питання філософії» (1904) та ін.

Стрижневою ланкою праворозуміння у Ч. було тлумачення свободи як джерела права і моралі. Вчений визначав право як «взаємне обмеження свободи під загальним законом», поділяв його на об'єктивне та суб'єктивне, тобто «законну свободу щось робити чи вимагати». На думку Ч., д-ва — це «союз вільного народу, пов'язаного законом в одне юридичне ціле, що управляється верховною владою для загального блага». Вище будь-яких окр. союзів Ч. ставить людину, розглядаючи всі союзи як «щось скороминуще, швидкоплинне». Д-ва хоч і є «верховним людським союзом», але управляє лише «сукупними інтересами народу». Ідеал для Ч. — конст. монархія, оскільки в республіці верх, влада належить більшості — «найменш освіченій частині суспільства». Конст. монархія, з одного боку, має можливість нейтралізувати «деспотизм більшості», а з іншого — утримувати владу в руках еліти сусп-ва, зберігати нац. традиції і водночас запобігати вивершенню аристократії над народом. Судову владу Ч. вважав найнадійнішою гарантією свободи і прав гр-н. Ч. — один з фундаторів державницької (юридичної) школи в Росії, представники якої надавали виняткового значення прав, відносинам, аналізували саме через них істор. процес, який «еволюціонує під вирішальним впливом держави».

Написав кн. «Спомини» (т. 1— 4, 1929 — 34).

Літ.: Гульбинский И. Б. Н. Чичерин. Библиогр. очерк. «Библиогр. историография», 1914, № 1—2; Мироненко О. М. Права і свободи людини у рос. політ, доктринах. К., 1995; Захаров А. В. Проблемы понятия, происхождения и сущности гос-ва в трактовке Б. Н. Чичерина. «Правоведение», 2003, № 4.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази