Георгій Васильович [12 (24).ХІ 1872, с. Караул, тепер Інжавінського р-ну Тамб. обл.— 7.VII 1936, Москва] — рад. держ. діяч, дипломат. Член Комуністичної партії з 1918. Н. у дворянській сім'ї, племінник Б. М. Чиче-ріна. В 1896 закінчив істор.-філол. ф-т Петерб. ун-ту. З 1897 працював у М-ві закордонних справ. З 1904 брав участь у с.-д. русі. В 1904—17 — в еміграції, де 1905 вступив до РСДРП. В роки еміграції — секретар Центр. бюро закордонних груп рос. політ. емігрантів. В 1906 — прибічник меншовизму, в роки 1-ї світової війни стояв на інтернаціоналістських позиціях. У січні 1918 повернувся в Росію. З березня 1918 — нарком закорд. справ РРФСР (1923—30
— СРСР). Був членом рад. мирної делегації в Бресті; підписав з Німеччиною Брестський мир 1918. Очолював рад. делегації на Генуезькій конференції 1922 та Лозаннській конференції 1922— 23. Підписав Рапалльський договір 1922 з Німеччиною. На XIV і XV з'їздах партії обирався членом ЦК ВКП(б). Був членом ВЦВК і ЦВК СРСР. З 1930 — персональний пенсіонер.
Тв.: Статьи и речи по вопросам международной политики . М., 1961.
Літ.: Горохов И., Замятин Л., Земсков И. Г. В. Чичерин — дипломат ленинской школы. М., 1974; Зарницкий С. В., Сергеев А. Н. Чичерин. Му 1975.
