наркомати — центральні галузеві органи державного управління СРСР, радянських союзних та автономних республік. За постановою Другого Всеросійського з'їзду Рад від 26.Х (8.ХІ) 1917 про утворення Робітничого і Селянського уряду, було сформовано Раду Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним. Цією постановою встановлено перші 13 наркоматів (під назвою комісій), кожний з яких очолював нар. комісар. За Конституцією РРФСР (1918) комісії були названі нар. комісаріатами. В УРСР наркомати (12) під назвою нар. секретарств уперше створено в складі Народного Секретаріату 17 (ЗО).ХІІ 1917. З 29.І 1919, коли уряд Рад. України почав іменуватися Радою Народних Комісарів УРСР, нар. секретарства стали Н. к. На той час в УРСР були наркомати за-корд. справ, військ. справ, рад. пропаганди, внутр. справ, освіти, землеробства, юстиції, продовольства, праці, фінансів, шляхів, охорони здоров'я, а в лютому створено наркомат соціального забезпечення. За Конституцією СРСР 1924 Н. к. поділялись на загальносоюзні, об'єднані та республіканські. З деякими змінами (замість об'єднаних — союзно-респ.) цей поділ внесено до Конституції СРСР 1936. Відповідно до закону, прийнятого Верховною Радою СРСР 15.ІІІ 1946, Н. к. перетворено на міністерства. Див. Міністерства СРСР, Міністерства УРСР.
|
