(лат. litigare per formulas) — вид суд. процесу у Давньому Римі, за яким обов'язок формулювання позов, вимог відповідно до встановлених вимог перекладався з позивача на претора. Зміст спору він викладав у спец, записці судді, яку почали називати «формулою». Звідси назва нового порядку судочинства. Ф. п., як і легісакційний процес, поділявся на дві стадії: in jure — у претора та in judicio — у суді. Цей процес виявився більш прийнятним для захисту інтересів рабовласн. стану.
Формула складалася з основних та дод. частин і починалася з призначення судді. У формулі не тільки викладалися вимоги позивача (інтенція), а й подавалися вказівки судді, як вирішити дану справу за конкретних обставин (кондемнація). Розширення ролі претора стало характерною рисою Ф. п.
О. А. Підопригора.
