(ВНР) — об'єднання нац.-політ, сил України, утв. у м. Кам'янці-Подільському на межі 1919—1920 після розвалу Укр. соборної д-ви. На цей час Український національний союз на сх. землях України (УНР) уже припинив свою діяльність, а Українська національна рада на зх. теренах (ЗУНР) зникла з політ, арени фактично у червні 1919, коли передала всю військ, і цив. владу диктаторові Є. Пет-рушевичу, і формально — разом з крахом ЗУНР у лист. 1919. Директорія УНР функціонувала у «складі» однієї особи — Головного отамана С. Петлюри, який зосередив у своїх руках необмежені, диктатор, повноваження. Нац.-дем. сили, зокрема діячі з найближчого петлюрів. оточення, шукали шляхів подолання диктатор, тенденцій, реалізації дем. ідей в устрої УНР. До ВНР увійшли М. Білинський, В. Завадсь-кий, І. Золотницький, І. Кобза, О. Ковалевсь-кий, І. Липа, М. Литвицький, П. Пилипчук та ін. відомі громад, і держ. діячі Центральної ради та Директорії. Очолив ВНР 33-річ-ний держ. секретар УНР, кол. заступник комісара Галичини і Буковини соціаліст-фе-дераліст М. Корчинський. Його заступником став відомий націонал-демократ, правник і політичний діяч ЗУНР С. І. Баран. Національно-державне, політичне та ідейне кредо ВНР було викладене у проекті «Основний державний закон Української Народної Республіки», що визначав Україну як самостійну, незалежну дем. республіку парламентського типу. Діячі ВНР плідно працювали в комісії О. Саліковського над підготовкою законів «Про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці» та «Про Державну Народну Раду Української Народної Республіки», які набули чинності 12.XI 1920.
Літ.: Шаповал М. Велика революція і укр. визв. програма. Прага, 1928; Мироненко О. М. Всеукр. Нац. Рада УНР. В кн.: Укр. державотворення: невитребува-ний потенціал, К., 1997.
О. М. Мироненко.
