Іларіон Семенович (І. Святицький; 7.IV 1876, м. Буськ, тепер Львів. обл.— 18. IX 1956, Львів) — укр. рад. філолог і мистецтвознавець. Закінчив Львів. ун-т (1899), продовжував студії в Петербурзі й Відні. З 1913 (з перервами) працював у Львів. ун-ті, з 1941 — професор, 1939—50 (з перервою) завідував кафедрою слов'ян. філології. З 1944 одночасно керував відділом мовознавства Ін-ту сусп. наук АН УРСР. Організував у Львові Національний музей (з 1939 — Львівський музей українського мистецтва) і 1908—52 був його директором. С.— автор праць з мовознавства: "Бучацьке євангеліє XIII ст. " (1911), "Основи науки про мову українську" (1917), "Мова Галицько-Волинського літопису" (1949), "Питання про світський характер староруського письменства і його мови" (опубл. 1958) та ін. Цінними є праці С. "Опис рукописів Народного дому..." (ч. 1—3, 1906—11) та "Опис рукописів. І. Кириличні пергаміни XII— XV вв." (1933), у якій описано рукописи Національного музею. С. належать також розвідки з мистецтвознавства та книгознавства: "Прикраси рукописів Галицької України XVI в."(вип. 1—3, 1922—
23), "Розвиток українського мистецтва в Західній Україні" (1944) тощо.
С. є автором праць з укр., рос., білорус., пд.-слов'ян. та ін. л-р ("Нариси з історії болгарської літератури", опубл. 1957), фольклору та етнографії.
Літ.: Питання слов'янського мовознавства, кн. 5. Львів. 1958: Борковский В. И. Иларион Семенович Свенцицкий. "Русская речь", 1975, № 3: Гумецька Л. Л. Іларіон Семенович Свєнціцький. "Мовознавство", 1976. № 2.
Ю К. Редько.
