(НТШ) — укр. громад, наукове т-во, утворене у Львові 1892 за ініціативою В. Антоновича та О. Кониського на базі Літ.-наук. т-ва ім. Т. Г. Шевченка, що існувало з 1873. За статутом мета т-ва полягала в розвитку укр. науки і л-ри укр. мовою. Крім того, на нього покладалося завдання стати основою для майб. Української академії наук. Т-во складалося з З секцій: Філологічної, І сторично-філософської та Математично-природописно-лікарської. З 1873 по 1939 НТШ випустило 1172 томи різних видань, у т. ч. 943 томи серійних наук, публікацій.
Статут НТШ передбачав поділ членів на дійсних та звичайних (останні не мали права вирішального голосу в наук, справах). Дійсними членами могли бути тільки вчені зі значними наук, здобутками. 1899 обрано перших 32 д. чл. НТШ, серед яких — юристи С. Дністрянський, М. Зобков, К. Левицький, В. Охри-мович, П. Стебельський, О. Терлецький. Очолювали НТШ Ю. Целевич (1892-93), О. Барвінський (1893—97), М. Грушевський (1897-1913), С. Томашівський (1913-18), В. Шурат (1919-23), К. Суданський (1923-32), В. Левицький (1932-35), І. Раковський (1935-39). Правозн. діяльність здійснювалася, зокрема, в рамках Правничого відділу Істор.-філос. секції (1893—95), а згодом — Правничої комісії, що діяла у складі Істор.-філос. секції (з лютого 1899). Спочатку Правничу комісію очолював Т. Ревакович, а з 1900 — С. Дністрянський. Ядро комісії становили викладачі юрид. ф-ту Львів, ун-ту і західноукр. юристи-практики. Частина з них згодом увійшла до утвореного в квітні 1909 за ініціативою С. Дністрянського «Товариства україно-руських правників». Одним з перших юрид. видань НТШ став укладений К. Левицьким «Німецько-руський словар висловів правничих і адміністраційних» (1893). Наст, року під егіду НТШ перейшов заснований 1889 журн. «Часопись правнича» — перше укр. період, правниче видання; 1900—12 він виходив під наз. « Часопись правнича і економічна» за ред. С. Дністрянського. Видавалася також популярна серія «Правнича бібліотека» (з 1901). Чимало праць істор.-юрид. характеру опубл. в гол. друкованому органі Т-ва — «Записках НТШ». Після Першої світ, війни за ред. нового голови Правничої комісії В. Вергановського вийшло 3 випуски «Збірника Правничої комісії при Історично-фільософічній секції Наукового товариства імені Шевченка» (1925—29). Після возз'єднання західноукр. земель з УРСР НТШ під тиском рад. чинників самоліквіду-валося (1940), а його установи і майно передано АН УРСР. 1947 укр. вчені, які опинилися в еміграції, відновили діяльність НТШ, пізніше було 4 відділення Т-ва (у Франції, США, Канаді, Австралії), що з 1955 стали автономними. Продовжувалося видання «Записок НТШ» (з 1947 по 1988 вийшло 52 томи), у 1949-95 видано багатотомну «Енциклопедію українознавства». В жовт. 1989 відновлено НТШ у Львові.
Літ.: Правнича комісія при Історично-фільософічній секції НТШ у Львові. «Життя і право», 1928, № 1; Гна-тюк В. Наукове Т-во ім. Шевченка у Львові. Мюн-хен-Париж, 1984; Кубійович В. Нарис історії Наукового Т-ва ім. Шевченка. Л., 1991; Кучер Р. В. Наукове Т-во ім. Т. Шевченка. К., 1992; Жуковський А. Нарис історії Наукового Т-ва ім. Шевченка в Європі. Л.—Париж, 2000.
Т. Г. Андрусяк, І. Б. Усенко.
