—вид кооперації, яка об'єднує масових споживачів (робітників, службовців, селян, ремісників, домогосподарок, студентів) для сумісних закупівель і часткового виробництва споживчих товарів з дальшим продажем їх своїм членам та населенню. С. к. виникла за капіталізму в кінці 18 — на поч. 19 ст. Була однією з форм екон. боротьби пролетаріату міста й села проти експлуатації їх великим торг, капіталом. Перші споживчі кооперативи з'явилися у Великобританії, Франції, Німеччині, Італії. В Росії С. к. виникла в 60-х рр. 19 ст.; зокрема, на Україні перше споживче т-во з'явилося 1866 у Харкові. Створення кооперативів на селі значно пожвавилося на поч. 20 ст. Перемога Великої Жовтн. соціалістич. революції відкрила широкі можливості для розвитку С. к., яка стала важливим засобом соціалістич. будівництва. Декретом "Про споживчі кооперативні організації" від 10.IV 1918 були визначені місце й функції С. к. в екон. житті країни. В СРСР споживчі кооперативи — це добровільні об'єднання трудящих для організації торгівлі й громад, харчування на селі, а також заготівлі с.-г. продукції та сировини, основані на сусп. власності на засоби вироби. Вступаючи до С. к., вносять пайовий внесок у розмірі, встановленому заг. зборами. Постановою РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 29. IX 1935 було визначено спеціалізацію держ. і кооп. торговельних систем. Система С. к. включає сільс. споживчі т-ва, а також робочі кооперативи, які об'єднують робітників радгоспів, цукр. з-дів та ін. пром. підприємств, розташованих у сільс. місцевості; районні спілки споживчих т-в; обл. спілки; респ. спілку (зокрема, на Україні — Укоопспілку). Всю систему С. к. в СРСР об'єднує центр. спілка спо живчих т-в — Центроспілка. Най вищий орган управління у споживчих т-вах — заг. збори їхніх членів, у райспоживспілках — збори їхніх уповноважених, в обласній, респ. і союзній споживспілках — з'їзди делегатів. Керівництво відповідними ланками системи С. к. між зборами і з'їздами здійснюють правління та ревізійні комісії. Взаємовідносини між ланками С. к. будуються на принципі демократичного централізму, С. к. в СРСР розвивається високими темпами. Якщо 1940 роздрібний товарооборот кооп. торгівлі, включаючи громад. харчування, становив 4915 млн. крб., то 1980 — 76423 млн. крб., в УРСР — відповідно 902 млн. крб. і 13963 млн. крб. Діяльність С. к. по заготівлі й закупівлі с.-г. продуктів і сировини не тільки допомагає колгоспам і колгоспникам збувати лишки продукції та розвивати колг. виробн., а й сприяє вдосконаленню товарообміну на селі, звільняє колгоспи й колгоспників від зайвих затрат праці й коштів по збуту виробленої ними продукції. В рішеннях XXVI з'їзду КПРС поставлено завдання "всемірно сприяти дальшому розвиткові споживчої кооперації, підвищенню її господарської ініціативи й активності в поліпшенні торговельного обслуговування і громадського харчування в сільській місцевості, збільшенні сировинних і продовольчих ресурсів... Активніше вести роботу по закупівлі сільськогосподарських продуктів у населення і колгоспів, розширювати торгівлю цими продуктами в містах і промислових центрах" (Матеріали XXVI з'їзду КПРС. К., 1981, с. 214). В зарубіжних соціалістичних країнах після встановлення нар. влади С. к. також, як і в СРСР, стала важливим фактором будівництва соціалізму. Центроспілка СРСР — член Міжнародного кооперативного альянсу (МКА). На 1980 в МКА входили кооперативні орг-ції з 66 країн.
|
