- держава, заснована хрестоносцями 1099 в Палестині і Сірії; існувала до кін. 12 ст. Складалося Є. к. з власно Є. к. (Палестина) і з васальних д-в, які фактично зберігали незалежність, графств Тріполі й Едесса та князівства Антіохія. Королівська влада була обмежена Високою палатою, до якої входили світські й духовні феодали. Землею володіли король, феодали й церква. Осн. масу трудящих становили вілани (кріпаки) з підкореного населення (араби, сірійці, греки) і раби. Закони Є. к.- асизи -відтворювали зх.-європ. феод. систему. Значного розвитку набули міста, в яких італ. купці монополізували торгівлю. Феод. чвари, жорстока експлуатація населення, виступи кріпаків, міжусобні війни д-в, заснованих хрестоносцями, а також війни з Єгиптом, сельджуками і Візантією, відсутність регулярної підтримки зх.-європ. д-в ослаблювали Є. к. У 1187 єгип. султан Салах-ад-дін захопив більшу частину Є. к. Остаточно Є. к. припинило існування 1291.
|
