(від лат. infarctus — набитий, начинений) — змертвіння (некроз) певної ділянки тканини організму, що виникає внаслідок припинення її кровопостачання. Найчастіше зумовлюється утворенням тромбів, емболів (див. Емболія) або тривалим спазмом відповідної артерії, гіпоксією. І. практично може виникати в будь-якому органі — серці, легенях, нирках, селезінці, кишечнику, головному мозку тощо. Локалізація (розташування) І. визначає його клінічні прояви і ступінь тяжкості захворювання (останній залежить від калібру ураженої судини). Припинення кровотоку у великій судині життєве важливого органа на кілька хвилин призводить до смерті. І. передує гіпоксія, потім виникає некроз, а пізніше на його місці розвивається сполучна тканина, утворюється рубець. Лікування тільки в умовах стаціонара, спрямоване на видалення або розчинення тромбу чи ембола, відновлення кровотоку, функції ураженого органа. О. А. П'ятак.
|
