Григорій Петрович [14 (26).IV 1829, с. Данилів-ка, тепер Барвінківського р-ну Харків. обл.- 6 (18). XII 1890, Петербург, похований в с. При-шибі, тепер Балаклійського р-ну Харків. обл.] - російський і український письменник. У 1850 закінчив Петерб. ун-т. Літ. діяльність почав 1846 (вірші, нариси з укр. побуту, статті з укр. л-ри). Автор творів про селян ["Втікачі в Новоросії", 1862; "Воля" ("Втікачі повернулись"), 1863], спрямованих проти кріпацтва; істор. романів "Мирович" (1879), "Княжна Тараканова" (1883), "Спалена Москва" (1886), а також роману "Чорний рік" ("Пугачовщина", 1888 - 89), написаних з консервативних позицій. Писав оповідання і повісті з життя укр. народу ("Слобожани", 1853; "Полтавська старина", 1856; "Останні запорожці", 1878); "Українські казки" (сьоме вид. 1888), статті про Г. Квітку-Ос-нов'яненка, Г. Сковороду. У 1962 в с. Пришибі на могилі Д. встановлено пам'ятник.
Тв.: Сочинения, т. 1-24. СПБ, 1902; Беглые в Новороссии.- Воля. М., 1956; Мирович.-Княжна Тараканова.- Сожженная Москва. М., 1977; Укр. перекл. - Збігці в Новоросії. Львів, 1892; Нові землі. Львів, 1897.
|
