(від лат. Caledonia— Шотландія) — деформація земної кори, шо відбулася в ранньому й середньому палеозої (див. Палеозойська ера і група). Виділена франц. геологом М. Бертраном 1886—87. Розпочалася в середині кембрійського — на початку ордовицького періоду, закінчилася наприкінці силурійського — на початку девонського періоду. Внаслідок К. с. на місці палеозойських геосинкліналей сформувалися каледонські гірські споруди, більшість з яких пізніше зруйнувалися під впливом денудації і були поховані під осадочними відкладами. Відомі складчасті споруди К. с. на Британських о-вах, у Скандінавії, в Америці (Пн. Аппалачі), в Азії (Алтай, Саяни, гірські масиви Пн.-Сх. Казахстану, Тянь Шань). К. с. виявлено також на Таймирі, Пн. Землі, Новосибірських о-вах тощо. З геол. відкладами областей К. с. пов'язані родовища заліз. руди, золота, платини, міді.
Літ.: Пронин А. А. Каледонский цикл тектонической истории Земли. Л., І969; Бондарчук В. Г. Очерки по региональной тектоорогении. К., 1972.
А. Я. Радзивілл.
