— розділ математики, в якому розробляють методи наближених обчислювань інтегралів і наближеного розв'язування диференціальних рівнянь. Ч. і. застосовують, коли аналітичне інтегрування надто громіздке або неможливе. Формули, за якими проводять Ч. і., наз. квадратурними формулами. Щоб одержати їх, підінтегральну функцію f (х) найчастіше замінюють інтерполяційним многочленом (див. Інтерполяційні формули), який у вузлах інтерполяції набуває значення f (xk). В результаті одержують формули Ч. і. вигляду
де коеф. Аk залежать лише від проміжку інтегрування та вузлів інтерполяції. Такими формулами є, напр., формула Ньютона — Котеса (точки xk ділять проміжок [а, b] на п однакових частин), формула трапецій, формула Сімпсона, формула Чебишова (точки поділу обирають так, щоб усі Аk = 1) та ін. Ч. і. застосовують у багатьох розділах обчислювальної математики, небесній механіці (напр., при обчислюванні збурень Руху небесних тіл) тощо.
