Павло Матвійович [10 (23). І 1902, колишнє (тепер знято з обліку) с. Заочіпське Царичанського р-ну Дніпроп. обл.— 4.VІІІ 1975, Київ] — укр. рад. поет. Член КПРС з 1925. Учасник Великої Вітчизн. війни. Навчався в Харків. ін-ті червоної професури (1929—31). Очолював літ. орг-цію "Молодняк", водночас належав до ВУСПП. Перша зб. поезій— "КСМ" (1925). Автор поетичних книг "Лави ідуть каесемові" (1933),"Лірика бою" (1934), "За Україну" (1941), "Клянись!" (1942), "Сини" (1947), "Листя і роздуми" (1956), "Пісня розбуджених літ" (1962), у яких оспівав героїчний ленінський комсомол, звеличував людину праці. Видав кілька книг нарисів, творів для дітей. Нагороджений орденом Леніна, ін. орденами, медалями. Премія ім. М. Островського (1967). ЦК ЛКСМУ і вид-во "Молодь" 1976 установило премію ім. П. Усенка за кращі худож. твори на комсомольську тематику.
Тв.: Вибрані твори, т. 1 — 2. К., 1963: Твори, т. 1—4. К., 1981—82.
Літ.: Дузь І. Павло Усенко. К., 1958: Заспівувач. Спогади про Павла Усенка. К., 1982.
