—метод кількісного аналізу, оснований на переведенні визначуваного компонента розчину дією реактиву у сполуку, яка поглинає світло (або на руйнуванні такої сполуки визначуваним компонентом), і вимірюванні інтенсивності поглинання світла (оптичної густини розчину). У Ф. а. використовують поряд з простими різні комплексні сполуки (координаційні сполуки): одноріднолігандні, хелатні, різнолігандні; сполуки, які утворюються за реакціями окислення — підновлення, важкорозчинні сполуки, сполуки адсорбційного характеру, органічні сполуки, у тому числі кислотно-оснбвні індикатори (які змінюють свій колір). Вимірювання інтенсивності забарвлення (оптичної густини) розчину проводять візуально (прості колориметри, фотометри), а також за допомогою спектрофотометрів і фотоколориметрів. Вимірявши оптичну густину розчину, знаходять концентрацію визначуваного компонента за попередньо побудованим калібрувальним графіком або за рівнянням закону Бугера — Ламберта — Бера:
де Сх— концентрація визначуваної речовини, моль/л, Ах — оптична густина досліджуваного розчину; є — молярний коефіцієнт поглинання речовини; b — товщина вимірюваного шару розчину (товщина кювети). Ф. а. відзначається високою чутливістю. Застосовують у лабораторній, заводській та науковій практиці.
Літ.: Бабко А. К. (та ін.]. Физико-химические методы анализа. М., 1968; Бабко А. К., Пилипенко А. Т. Фотометрический анализ. Общие сведения и аппаратура. М., 1968; Марченко 3. Фотометрическое определение элементов. Пер. с польс. М., 1971.
А. Т. Пилипенко.
