— добровільне об'єднання рівноправних, суверенних і незалежних держав, що будують соціалізм і комунізм. С. с.— союз нового типу. Для країн С. с. характерні високий рівень інтернаціонального згуртування в усіх сферах суспільно-політ. і соціально-екон. розвитку, відносини товариства, рівноправності і взаємодопомоги. Політ. основу С. с. становить непорушна єдність їхніх марксистсько-ленінських партій, які спільно розробляють принципові проблеми будівництва нового ладу. Матеріальною основою С с є світова система соціалістичного господарства. Країни С. с. мають однотипну екон. основу — сусп. власність на засоби виробн., єдину ідеологію —марксизм-ленінізм, єдину велику мету — побудову комунізму. С. с.— найважливіший фактор міжнар. життя, найбільш надійна опора сил свободи й прогресу на земній кулі, гол. революційна сила нашої епохи. Як істор. явище С. с. перебуває в процесі розвитку. Поглиблюється союз братніх країн, все більше розширюються і поглиблюються їхні зв'язки, удосконалюється взаємодія в усіх сферах внутрішньої і зовн. політики. Живого, плодотворного характеру набуло співробітництво між держ. органами, громад. орг-ціями, виробничими колективами. Нормою стали духовне спілкування, тісні зв'язки в галузі ідеології і культури. Все це дає змогу все повніше використовувати переваги соціалізму в нац. й інтернаціональному масштабах. Вищого ступеня досягли народногосп. зв'язки, економічне співробітництво соціалістичних країн, динамічно відбувається процес дальшого поглиблення соціалістичної економічної інтеграції країн — членів Ради Економічної Взаємодопомоги. На сучас. етапі координація народно госп. планів як форма співробітництва країн С. с. доповнюється погодженням економічної політики в цілому, на порядок денний ставляться питання зближення структур госп. механізмів. Однією з форм співробітництва країн С. с. є координація зовнішньополіт. діяльності. В практику відносин країн С. с. увійшли зустрічі керівників комуністичних і робітн. партій братніх країн, регулярний обмін партійно-державними делегаціями, проведення нарад секретарів ЦК з різних питань. Інтересам миру і соціалізму, свободи і незалежності народів, прогресу людства служить Організація Варшавського Договору, її Політичний консультативний комітет, Комітет міністрів закордонних справ, Комітет міністрів оборони. С. с. досягла значного прогресу в справі утвердження принципів мирного співіснування д-в протилежних систем, в боротьбі за розрядку міжнародної напруженості. Нового змісту набули зв'язки з країнами, що розвиваються. Пропозиції Політичного консультативного комітету покладено в основу важливих рішень ООН, загальноєвропейської наради 1975, її Заключного акта.
Практика С. с. довела, що шлях до соціалізму, його риси визначені загальними закономірностями побудови соціалізму. Ці закономірності виявляються в різних формах відповідно до конкретних істор. умов, нац. особливостей. Зростання екон. потенціалу країн соціалізму, їхні досягнення в соціальній галузі, в науці і культурі привели ;;о нових успіхів в економічному змаганні двох світових систем, до розвитку ін. складових частин сучас. революційного процесу — міжнародного комуністичного руху і національно-визвольного руху. Виходячи з принципів соціалістичного інтернаціоналізму, КПРС приділяє постійну увагу зміцненню єдності, розвиткові співробітництва країн С. с, зміцненню їхніх спільних міжнародних позицій. Як зазначалося на XXVI з'їзді КПРС, разом з країнами С. с. СРСР будує "новий, соціалістичний світ, небувалий ще в історії тип відносин між державами, по-справжньому справедливих, рівноправних, братерських" (Матеріали XXVI з'їзду КПРС. К., 1981, с. 5). Див. Світова система соціалізму.
А. П. Румянцев.
