(Paulus Diaconus; бл. 720, Фріулі, Італія — 13.IV 799, Монтекассіно) — історик лангобардів. Навчався у м. Павії. Служив при дворі останнього короля лангобардів Дезідерія, 782—786 — при дворі Карла Великого (член його "Академії"), згодом — чернець монастиря Монтекассіно (Італія). Автор "Історії лангобардів", написаної на основі нар. переказів, писемних джерел, свідчень очевидців. Твір П. Д.— осн. джерело з історії лангобардів з найдавніших часів до 744.
|
