(від грец.— система, єдине ціле) — впорядкування законодавства, приведення його до внутрішньо узгодженої системи. Є передумовою ефективності чинного зак-ва, усунення суперечностей, прогалин і застар. норм у праві. Робить зак-во більш зручним і доступним для користування, сприяє зміцненню законності в регулюванні сусп. відносин.
С. з. здійснюється у формі інкорпорації, консолідації та кодифікації зак-ва на основі досягнень юрид. науки і з використанням правил законод. техніки. Проведення С. з. є одним із завдань законодавця, який здійснює її на основі відповід. планіїз і програм.
Літ.: Скакун О. Ф. Теорія д-ви і права. К., 2001; Заг. теорія д-ви і права. X.. 2001; Кельман Н. С, Мурашин О. Г. Заг. теорія права. К., 2002; Теорія д-ви і права. К., 2002; Систематизація зак-ва України: проблеми та перспективи вдосконалення. К., 2003.
С. В. Бобровник.
