— найбільша планета Сонячної системи, п'ята за віддаленням від Сонця, астр. знак 2І. Серед. віддаль Ю. від Сонця — 5,203 астрономічної одиниці (бл. 778 млн. км). Ексцентриситет орбіти 0,0484, кут між площинами орбіти й екліптики 1°18', сидеричний період обертання навколо Сонця 11,9 тропічного року. Екваторіальний радіус Ю. 71398 км, стиснення 1 : 15,4. Ю. швидко обертається навколо власної осі: поблизу екватора планети період обертання 9 год 50 хв ЗО с, а на середніх широтах (φ > 12°) — 9 год 55 хв 41 с. Маса Ю. становить 1,901 ∙ 1030 г (удвічі більше за масу решти планет, разом узятих); серед. густина його (як і ін. планет-гігантів) досить низька — 1,33 г/см3, що в чотири рази менше за земну густину і наближається до серед. густини Сонця. Прискорення сили тяжіння на екваторі Ю. 23,22 м/с2, на полюсі — 27,07 м/с2, друга космічна швидкість на поверхні Ю.—61 км/с. Макс. яскравість Ю. становить —2,55 візуальної зоряної величини. Ю. має 16 природних супутників (див. Супутники планет), найяскравішими з яких є Ганімед, Європа, Іо, Каллісто. Поверхня Ю. закрита суцільним шаром хмар, який складається з темних смуг (поясів) і світлих зон, розташованих паралельно екваторові. Осн. складовими атмосфери Ю. є водень, гелій, неон, метан і аміак. Припускається і наявність деякої кількості водяної пари, монооксиду вуглецю, фосфіну, ацетилену, етану, ціаністого водню та ін. сполук. В атмосфері Ю. спостерігається т. з. Велика Червона Пляма (мал.), що являє собою гігантський вихор, який утричі перевищує розміри Землі. Тепла від Сонця на одиницю площі Ю. одержує в 27 разів менше, ніж Земля, тому сонячне випромінювання може нагріти поверхню Ю. лише до —150 °С. Однак прямі виміри в сантиметровому радіодіапазоні дають т-ру від —100 °С до —80 °С і навіть вище. Це пояснюється досить інтенсивним тепловим потоком з надр Ю. (джерелом якого може бути тільки гравітаційне стиснення), який майже в два рази перевищує тепловий потік від Сонця. Ю. має потужну магнітосферу. З денного боку вона тягнеться на 50—100 радіусів Ю. (залежно від густини сонячного вітру), з нічного досягає орбіти Сатурна. На знімках, одержаних 1979 з борту "Вояджера-1" (див. "Вояджер"), навколо Ю. виявлено кільце. Його товщина 30 км, ширина бл. 9000 км, зовн. край віддалений від хмарного покриву на 57 тис. км. Дані про Ю. та його супутники одержано також за допомогою космічних апаратів "Піонер-10" і "Піонер-11" та "Вояджер-2". Іл. с. 475.
Літ.: Ксанфомалити Л. В. Планеты, открытые заново. М., 1978; Маров М. Я.. Планеты Солнечной системы. М., 1981; Юпитер, т. 1—3. Пер. с англ. М., 1978 — 79.
В. В. Аврамчук.
