- особливий напрям міжнар. відносин соціалістичних держав, що являє собою систему планомірно регульованих взаємних зв'язків у господарській сфері. Грунтується на принципах соціалістичного інтернаціоналізму, братерського співробітництва та взаємодопомоги. В ньому виявилися принципи рівноправності партнерів, взаємної вигоди, поважання суверенітету, невтручання у внутр. справи. Е. с. с. к.- новий тип відносин між д-вами, що базується на створеній у кожній країні однотипній екон. основі - сусп. власності на засоби виробн., на однотипному держ. ладі - владі народу на чолі з робітничим класом і його комуністичними партіями, на єдиній ідеології- марксизмі-ленінізмі. Початок такому співробітництву поклало виникнення світової системи соціалізму. До осн. форм Е. с. с. к. належать координація нар.-госп. планів, міждерж. спеціалізація та кооперування виробн., наук.-тех. співробітництво, зовнішня торгівля, міжнар. валютні та кредитні відносини, спільне будівництво підприємств та споруд, співробітництво в межах міжнар. екон. організацій. Розвиток і вдосконалення Е. с. с. к. відбуваються внаслідок поглиблення процесу інтернаціоналізації виробництва в світовій соціалістичній системі г-ва. Безпосередній вплив на нього має міжнародний соціалістичний поділ праці, який зумовлює спеціалізацію нар.-госп. комплексів соціалістичних країн, чим посилює їхні взаємні відносини в екон. галузі. Відмітною рисою Е. с. с. к. порівняно з екон. зв'язками капіталістичних д-в, яким властива гонитва за прибутком, безплановість, жорстока конкурентна боротьба між їх угрупованнями, монополіями, є насамперед плановий характер міжнар. екон. відносин. Соціалістичні країни використовують прогнозування, координацію довгострокових та п'ятирічних планів розвитку економіки та взаємного співробітництва, спільне планування в деяких галузях пром-сті та транспорту (зокрема, виробн. верстатів з числовим програмним керуванням, ЕОМ, контейнерні перевезення вантажів); з середини 70-х рр. розділи про планування зовнішньо-екон. відносин включені до нац. п'ятирічних та річних планів. Для Е. с. с. к. характерні динамізм, високі темпи екон. зростання без кризових коливань, які властиві економіці капіталістичних д-в. Так, за 1970-77 зовнішньоторг. оборот країн соціалістичної співдружності збільшився у 2,7 раза. Е. с. с. к. стало могутнім зовн. фактором вирівнювання рівнів екон. розвитку соціалістичних країн, піднесення нац. економік та зміцнення світової системи соціалізму в цілому. В своєму розвитку Е. с. с. к. пройшло ряд етапів. Перший з них - етап формування охоплює 2-у пол. 40-х рр., коли Е. с. с. к. використовувалося для прискорення відбудови зруйнованої війною економіки. Безпосередній перехід до розв'язання завдань будівництва соціалізму в цих країнах наприкінці 40-х рр. поклав початок наступному етапові, завданням якого стало об'єднання зусиль соціалістичних країн для прискорення індустріалізації та кооперування дрібнотоварного виробн. (крім СРСР, де співробітництво використовувалося для дальшого розвитку матеріально-тех. бази соціалізму). Найважливішу роль у поглибленні та вдосконаленні Е. с. с. к. відіграє Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), створена у 1949. Характерною рисою етапу розвитку Е. с. с. к., який охоплює період з середини 50-х рр. до кінця 60-х, є значне посилення впливу планомірності на це співробітництво. Після рішень 23-ї спец. сесії (1969) та 25-ї сесії РЕВ (1971), яка прийняла Комплексну програму дальшого поглиблення та вдосконалення співробітництва й розвитку соціалістичної економічної інтеграції країн - членів РЕВ, почався новий етап Е. с. с. к. Його характерними рисами є перебудова механізму співробітництва на інтеграційних основах, інтенсифікація взаємного співробітництва та виникнення його нових форм (спільне планування, довгочасні цільові програми, міжнар. госп. орг-ції тощо). Е. с. с. к. найбільш інтенсивно відбувається між країнами, що входять до складу РЕВ. На частку їх взаємної торгівлі припадає майже 60% заг. обсягу товарообороту соціалістичних держав. Виходячи з рішень XXV з'їзду КПРС, у яких розвиток зовнішніх економічних зв'язків СРСР віднесено до вузлових госп. проблем на сучас. етапі, СРСР планує збільшувати зовнішню торгівлю з соціалістичними країнами (за десяту п'ятирічку - в 1,4 раза), значно розширити ін. форми екон. співробітництва. Е. с. с. к. дає змогу кожній з цих країн у процесі будівництва соціалізму і комунізму широко використовувати взаємодопомогу з боку ін. д-в світової соціалістичної співдружності. Літ.: Матеріали XXV з'їзду КПРС. К., 1977; Комплексная программа дальнейшего углубления и совершенствования сотрудничества и развития социалистической экономической интеграции стран - членов СЭВ. М., 1972; Ладыгин Б. Н., Рыбаков О. К., Седов В. И. Социалистическое содружество на новом этапе. М., 1976; Социалистическая экономическая интеграция. М., 1977; Социально-экономическое развитие стран социализма в 1971-1975 гг. М., 1978; Будкін В. С, Лукашенко В. І. На основі переваг соціалістичної інтеграції. К., 1978.
В. С. Будкін
