(МЗС України) — центр, орган виконавчої влади, який забезпечує проведення зовн. політики д-ви і координацію діяльності у сфері зовн. зносин України. Перше зовнішньополіт. відомство України було сформовано 12(25).ХІІ 1917, коли за пропозицією В. К. Винниченка у складі Генерального секретаріату УНР було утв. Секретарство міжнар. справ. При утворенні Союзу РСР союзні республіки, в т. ч. Українська СРР, були позбавлені права проводити зовнішньополіт. діяльність. 1923 було ліквідовано Нар. комісаріат закорд. справ УСРР. 1.ІІ 1944 сесія ВР СРСР прийняла Закон «Про надання Союзним Республікам повноважень у галузі зовнішніх зносин та про перетворення у зв'язку з цим Народного комісаріату закордонних справ із загальносоюзного в союзно-республіканський народний комісаріат». Відповідно до цього 5.ІІ 1944 була прийнята постанова політбюро ЦК КП(б)У та указ Президії ВР УРСР про утв. Нар. комісаріату зовн. справ УРСР. У період 1944-91 діяльність МЗС була орієнтована переважно на участь в ООН, роботі в ін. міжнар. організаціях.
З проголошенням держ. незалежності України (1991) були розширені структура і повноваження МЗС, по-новому сформульовані його завдання. Нині діяльність цього органу регулюється Положенням про Міністерство закордонних справ України, затв. указом Президента України від 3.IV 1999. Відповідно до цього акта МЗС бере участь у забезпеченні нац. інтересів і безпеки України; сприяє забезпеченню стабільності міжнар. становища України, піднесенню її міжнар. авторитету; створює сприятливі зовн. умови для зміцнення незалежності, держ. суверенітету, екон. самостійності та збереження тер. цілісності України; захищає права та інтереси гр-н і юрид. осіб України за кордоном; сприяє розвиткові зв'язків із зарубіж. укр. громадами та надає їм підтримку і захист відповідно до норм міжнар. права та чинного зак-ва України; забезпечує цілісність та узгодженість зовнішньополіт. курсу д-ви.
МЗС України здійснює свої повноваження як безпосередню, так і через дип. представництва та коне, установи України за кордоном, представництва України при міжнар. організаціях, представництва МЗС України на тер. України, а також організації та установи, що належать до сфери його управління. На поч. 2000 за кордоном функціонували 60 посольств України, 8 пост, представництв при міжнар. організаціях і 69 коне, установ. МЗС має свої представництва і в Україні — Одесі, Сімферополі та Ужгороді. При М-ві діє Дипломатична академія України для підготовки спеціалістів у сфері міжнар. відносин. М-во має право: одержувати в установленому зак-вом порядку від міністерств, ін. центр, органів викон. влади, органів місц. самоврядування, а також підприємств, установ і організацій док-ти і матеріали, а від органів статистики — стат. дані для виконання покладених на нього завдань; залучати вчених, спеціалістів центр, і місц. органів викон. влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; утворювати в разі потреби за погодженням з ін. заінтересованими центр, органами викон. влади в межах своєї компетенції комісії та експертні групи, залучати на договірній основі фахівців для підготовки проектів актів зак-ва, здійснення їх експертизи і надання консультацій; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції; разом з відповідними центр, органами викон. влади здійснювати контроль у межах своєї компетенції за цільовим використанням держ. коштів, виділених на реалізацію програм, проектів, а також міжнар. програм; відповідно до зак-ва України застосовувати дисциплінарні стягнення до працівників, які перебувають у трудових відносинах з МЗС України. Очолює МЗС міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України. Міністр підпорядковується безпосередньо Президенту з питань, що належать до конст. повноважень Президента України. Міністр здійснює керівництво МЗС України, Дипломатичною академією при МЗС, ін. установами та організаціями, що належать до сфери його управління, а також забезпечує керівництво дипломатичними представництвами та консульськими установами України за кордоном, представництвами України при міжнародних організаціях.
В МЗС діє колегія у складі міністра (голова колегії), заступників міністра, ін. керівних працівників М-ва і ректора Дип. академії. Колегія приймає рішення, які проводяться в життя наказами міністра закорд. справ. МЗС України у межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Зовнішньополітичне відомство України очолювали: О. Я. Шульгін — ген. секретар міжнар. справ, міністр закорд. справ УНР (XII 1917- 24.1 1918), В. О. Голубович — міністр закорд. справ УНР (30.1 - 3.Ш 1918), М. М. Любинський - держ. секретар закорд. справ, керуючий МЗС УНР (3.Ш - 28.IV 1918), М. П. Василенко - Голова Ради Міністрів, міністр закорд. справ УНР (30.IV — 20.У 1918), Д. І. Дорошенко — керуючий МЗС, міністр закорд. справ УНР (20.У - 14.ХІ 1918), Г. Афанасьєв — міністр закорд справ УНР (14.ХЗ — 14.ХІІ 1918), В. М. Чехівський - Голова Ради Міністрів, міністр закорд. справ (26.ХІІ 1918 — 11.ІІ 1919), К. А Мацієвич — міністр закорд. справ УНР (13.ІІ — III 1919), В. М. Темницький — міністр закорд. справ УНР (IV - VIII 1919), А. М. Лі-вицький - керуючий МЗС УНР (VIII 1919 - V 1920), Л. Цегельський - державний секретар зовн. справ ЗУНР (І - 10.ІІІ 1919), В. Панейко — державний секретар зовн. справ ЗУНР (10.III 1919 — 1920), С. С. Бакинський — нар. секретар з міжнац. справ УСРР (14.ХІІ 1917 - 1.ІІІ 1918), В. П. Затонський — нар. секретар закорд. справ УСРР (1-4.ІІІ 1918), М. О. Скрипник -нар. секретар закорд. справ УСРР (8.ІІІ — 18.IV 1918), X. Г. Раковський — нар. комісар закорд. справ УСРР (І - VI 1919 та III 1920 - VII 1923), О. Є. Корнійчук — нар. комісар закорд. справ УРСР (II—VII 1944), Д. 3. Мануїльський — міністр закорд. справ УРСР (1944-52), А М. Барановський — міністр закорд. справ УРСР (10.VI 1952 — 17.VI 1953), Л. X. Паламарчук — міністр закорд. справ УРСР (11.У 1954 - 13.УІІІ 1965), Д. 3. Бі-локолос — міністр закорд. справ УРСР (16.ІІІ 1966 — 11 .VI 1970), Г. Г. Шевель — міністр закорд. справ УРСР (Ю.УІІІ 1970 - 18.ХІ 1980), В. Н. Мартиненко — міністр закорд. справ УРСР (18.XI 1980 - 28.ХІІ 1984), В. О. Кравець - міністр закорд. справ УРСР (29.ХІІ 1984 - 27.УІІ 1990), А М. Зленко — міністр закорд. справ України (27.УІІ 1990 - 25.УІІІ 1994), Г. Й. Удовенко міністр закорд. справ України (25.УІІІ 1994 — 17.IV 1998), Б. І. Тарасюк — міністр закорд. справ України (17.IV 1998 - 2.Х 2000). Від 2.Х 2000 міністром закорд. справ України є А. М. Зленко.
О. О. Чалий.
