— вид радіозв'язку, що використовує відбивання метрових радіохвиль від іонізованих слідів метеорних тіл (див. Метеор). У М. р. між двома пунктами беруть участь тільки такі сліди, для яких кут падіння електромагн. хвилі дорівнює кутові відбивання її. Хвилі відбиваються на висоті 105— 80 км, що обмежує віддаль М. р. до 2000 км. Поява метеорів має випадковий характер; кількість метеорів, які беруть участь у М. р. між пунктами, залежить від довжини хвилі, характеристик апаратури зв'язку, часу доби, віддалі між пунктами та їхнього геогр. положення. М. р. переривистий (мал.), смуга пропускання каналу М. р.— кілька МГц. Ця особливість М. р. призводить до необхідності використання в апаратурі зв'язку нагромаджувачів-прискорювачів у передавальному і нагромаджувачів-сповільнювачів у приймальних каналах. М. р. дозволяє дуже точно звіряти шкали рознесених еталонів часу (див. Служба часу); потенціальна похибка такого звіряння шкали точного часу — порядку кількох наносекунд. Першу лінію М. р. в службі часу введено в СРСР 1971 на трасі Москва — Харків.
Літ.: Бондарь Б. Г.. Кащеев Б. Л. Метеорная снязь. К., 1968.
Б. Л. Кащєєв.
