Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow зба-земле arrow ЗВ'ЯЗОК
   

ЗВ'ЯЗОК

— передавання й приймання інформації за допомогою різних тех. засобів; галузь нар. г-ва. Обслуговує всі галузі нар. г-ва, управління й оборону д-ви, задовольняє побутові і культур. потреби населення. 3. поділяють на поштовий зв'язок і електрозв'язок; останній — на проводовий зв'язок і радіозв'язок. До проводового 3. належать телеграф, міжміський і місцевий телефонний зв'язок. Радіозв'язок має різновиди — радіомовлення й телебачення. У давні часи 3. здійснювався посланцями (пішими і кінними), за допомогою вогнищ, смолоскипів, що їх запалювали на вежах, споруджених на великій віддалі одна від одної; згодом виник 3. за допомогою письма. У 18 ст. винайдено оптичний телеграф. Але швидкісний 3. виник лише з розвитком електротехніки. Найважливішим етапом в історії розвитку 3. було створення електр. телеграфу (1832). Перший телефон з'явився 1876, а 1880 винайдено спосіб телефонного й телеграфного зв'язку по одній парі проводів. З 1882 в Росії почали діяти перші міські телефонні мережі в містах (Петербург, Москва, Одеса, Рига). У 1895 вперше в Росії розроблено конструкцію автомат. телефонної станції (АТС). Наступним етапом у розвитку 3. було винайдення (1895) О. С. Поповим радіо. В дореволюц. Росії осн. способом 3. був поштовий. Заг. кількість підприємств 3. на кін. 1913 становила 11 тис. Кількість радіостанцій для радіозв'язку була незначна, апаратура імпортна. На Україні в той час було 1436 підприємств 3., переважно в містах; протяжність поштових маршрутів становила 11,2 тис. км. За роки Рад. влади техніка 3. у своєму розвитку пройшла шлях від звичайного телеграфа до тонального і фототелеграфи; від одноканального телефонного до багатоканального зв'язку; від повітряних ліній 3. до кабельних та радіорелейних магістралей з великою кількістю телефонних, телеграфних, фототелеграфних і телевізійних каналів; від звичайного радіозв'язку до радіомовлення, чорно-білого й кольорового телебачення та відеотелефону; від наземного та звуко-підводного зв'язку до космічного зв'язку та лазерів; від радіальної системи 3. до найбільш маневрової і стійкої радіально-вузлової системи управління 3. Космічний 3. дає змогу через систему "Орбіта" передавати телевізійні програми і підтримувати радіозв'язок з віддаленими районами країни (див. Далекий зв'язок) та обмінюватись телерадіопрограмами з країнами — членами системи Євробачення та Інтербачення. Тех. засоби 3. застосовують для створення автоматизованих систем управління (АСУ) в пром-сті, будівництві, на транспорті та в с. г. В СРСР види й засоби 3. розвиваються на основі єдиного держ. плану. На кін. 1977 в СРСР кількість підприємств пошти, телеграфу і телефону становила 89 тис, у т. ч. в сільс. місцевості — 63 тис. (1940 — 51 тис, 44тис); в УРСР— відповідно 16,2 тис. і 8,4 тис. (11,3 тис, 6,1 тис). Найбільш масовий вид 3.— поштовий. В 1977 в СРСР було відправлено 9,2 млрд. листів (1940 — 2,6 млрд.), 42 млрд. газет і журналів (1940 — 6,7 млрд.), 236 млн. посилок (1940 —45 млн.), 477 млн. телеграм (1940— 141 млн.), в УРСР — відповідно 1,7 млрд. (520,6 млн.), 8684,2 мли., 40,6 млн. (9,9 млн.), 75,3 млн. (23,3 млн.). Впроваджуються нові засоби автоматизації, сортування поштової кореспонденції. Велику питому вагу в поштових операціях має експедирування періодичної преси. Проводиться робота (1979) щодо створення Єдиної автоматизованої системи зв'язку СРСР, яка дасть можливість збільшити протяжність міжміських каналів телефонного 3. На кін. 1977 в СРСР кількість міжміських телефонних розмов дорівнювала 960 млн., у т. ч. в УРСР — 218,2 млн. Ємності міськ. і сільс. телефонної мережі 1977 в СРСР становили 18 700 тис. автом. телефонних апаратів (1940 — 414 тис), у т. ч. в УРСР — відповідно 3035,9 тис. (186,9 тис). Всі сільські Ради, радгоспи й колгоспи мають телефонний 3. На кін. 1977 в СРСР 85% радгоспів і колгоспів мали внутрівиробничий телефонний 3., у т. ч. в УРСР — 91% радгоспів і 87% колгоспів. У країні створено мережу абонентського телеграфу (див. Абонентське телеграфування); здійснюється перехід на автоматизовану систему прямих з'єднань. Загальна кількість програмних телевізійних станцій і ретрансляторів на кін. 1977 в СРСР становила 2259 (1940 — 2), у т. ч. програмних телевізійних станцій—119(1940 — 2), у т. ч. в УРСР (1977) — відповідно 290, 40. Впроваджуються автоматизовані системи проводо-вого мовлення. На кін. 1977 налічувалось 70,2 млн. радіотрансляційних точок (1940 — 5,9 млн.), в УРСР — відповідно 15,3 млн. (1,0 млн.)Осн. засоби 3. підпорядковані союзному і респ. м-вам 3., що мають розгалужену мережу підприємств. Рішеннями XXV з'їзду КПРС до кінця десятої п'ятирічки 1976—80 передбачено, зокрема, підвищити якість і розширити послуги всіх видів 3.; продовжити створення єдиної автоматизованої системи 3. країни; продовжити роботи по організації загальнодерж. системи передачі даних; збільшити кількість пунктів прийому гачетних шпальт, що передаються фототелеграфним способом: ширше використовувати штучні супутники Землі, насамперед для забезпечення телевізійним мовленням районів Зх. і Сх. Сибіру та для телефонно-телеграфного 3. з віддаленими районами країни. СРСР — член міжнар. орг-цій, зокрема Міжнародного союзу електрозв'язку і Всесвітнього поштового союзу, а також Організації співробітництва соціалістичних країн у галузі електричного та поштового зв'язку, Постійної комісії РЕВ по електр. і поштовому зв'язку. На Україні спеціалістів 3. готують Одеський електротехнічний інститут зв'язку імені О. С. Попова та галузеві технікуми.

Літ.: Матеріали XXV з'їзду КПРС. К., 1977; Матеріали XXV з'їзду Комуністичної партії України. К., 1976: Развитие связи в СССР. 1917 — 1967. М., 1967: Лебедев В. Н. Связь в десятой пятилетке. М., 1977; Костенко М. В. Зв'язок: фах і покликання К., 1978.

Г. 3. Сінченко

 

Схожі за змістом слова та фрази