Мала Рада — представн. орган, який діяв в Україні з 8(21).ІУ 1917 до 29.IV 1918: спочатку як викон. комітет ЦР, а з лют. 1918 — провідна законол. інституція УНР. До К-ту було обрано 20 осіб. Згодом його склад розширився до 40 осіб. Керував ним голова ЦР М. С. Грушевський. До компетенції К-ту були віднесені, зокрема, скликання заг. зборів ЦР, підготовка доповідей і мат-лів до них, внесення змін до складу Генерального секретаріату, вирішення всіх питань політ, і екон. життя України у період між сесіями ЦР із затвердженням прийнятих док-тів на чергових сесіях. Засідання К-ту відбувалися раз на тиждень. Вони вважалися правомочними за наявності 2/3 членів К-ту, якщо розглядалися законод. акти, і не менше половини при розгляді ін. справ. Якщо кворуму не було, наст, засідання вважалося правомочним за будь-якої кількості присутніх. Починаючи з 2(15).УІІ 1917 в офіц. док-тах значно частіше вживалася назва «Мала Рада», ніж «Комітет». 1(14).УІІІ 1917 ЦР затвердила регламент роботи Малої Ради (МР) та її комісій. Після жовт. перевороту в Петрограді МР утворила Комітет для охорони революції в Україні у складі 19 осіб на чолі з М. В. Поршем. 26.ІХ(9.Х) 1917 МР ухвалила резолюцію такого змісту: «Признаючи, що влада як в цілій державі, так і у кожному окремому краї повинна перейти до рук революційної демократії, і вважаючи неприпустимим перехід всієї влади до рук рад робітничих та солдатських депутатів, які складають тільки частину організованої революційної демократії, Центральна Українська Рада висловлюється проти повстання у Петербурзі і буде завзято боротися зі всякими спробами підтримки цього повстання на Україні». 7(20).ХІ 1917 МР прийняла III Універсал. До кінця року нею були прийняті закони УНР: про творення суду в Україні іменем УНР, про вибори до Установчих зборів УНР, про відстрочку призову на військову службу і відкомандирування з військ громадян УНР, про амністію, про виключне право ЦР видавати законодавчі акти УНР, про утримання ЦР за державний рахунок, про єврейські громадські ради, про утворення Генерального суду, про шкільне правління, про Українську академію мистецтва, про державні кошти УНР, про скарбницю УНР, про Український державний банк, про цукрову монополію та ін. Згодом (в березні— квітні 1918) МР ухвалила закони: про ратифікацію Брестської мирної угоди, про Державний прапор УНР, про підвищення акцизу на тютюн та вироби з нього, про штати Генерального та апеляційних судів, про випуск знаків Державної скарбниці, про розширення компетенції мирових судів, про обрання суддів, про створення анкетно-слідчої парламентської комісії, про кредитування місцевих народних самоврядувань, про випуск розмінних монет Державної скарбниці, про Вищу економічну раду держави та ін. Ост. нормат. актом МР стала Конституція УНР (Статут про державний устрій, права і вольності УНР).
Літ.: Грушевський М. На порозі Нової України. К., 1918; Винниченко В. Відродження нації, т. 1—3. К.— Відень, 1920; Дорошенко Д. Історія України 1917—1923. т. 1—2. Ужгород, 1930-32; Мироненко О. М. Світоч укр. державності: політ.-правовий аналіз діяльності Центр. Ради. К., 1995.
О. М. Мироненко.
