Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow електрон-енд arrow ЕНГЕЛЬС
   

ЕНГЕЛЬС

(Engels) Фрідр (28.ХІ 1820 - 5. VIII 1895) - великий пролетарський революціонер, організатор і вождь міжнар комуністичного і робітн. руху, і ніальний мислитель, друг і сора ник К. Маркса, разом з яким основоположником наукової іде логії пролетаріату. Н. в м. Ба мені (Рейнська провінція колишньої Пруссії) в сім'ї фабрикант Навчався в міській школі, потім гімназії в Ельберфельді, вивчав к мерційну справу в Бремені, 1841- 42, відбуваючи військ. повинніст слухав лекції в Берлін. ун-ті. В роки почалась і революц.діяльніс Е. Формування світогляду Е. ві бувалося в умовах, коли розгорталися самостійні політ. виступи робітн. класу, що мало вирішальне значення для революц. теоретичної й практичної діяльності. В статтях і поезіях, написаних юнацькі роки (1839-42) в Брем ні і Берліні ("Листи з Вупперталя "Шеллінг про Гегеля", "Шеллінг і одкровення" та ін.), Е. піддав критиці тогочасну нім. дійсність відстоював революц.-демократичі ідеї, боровся проти реакційної містичної філософії Ф.-В. Шеллінга, протиставляючи їй революційно витлумачену діалектику Г.-В.-Ф. Гегеля.

Винятково важливе значення для формування революц. поглядів Е. мав його переїзд восени 1842 до Англії, де він зблизився з діячами чартистського руху (див. Чартизм) і почав вивчати досвід визвольної боротьби пролетаріату. Саме в Англії 1843-44 відбувся перехід Е. з позицій ідеалізму та революц. демократизму на позиції матеріалізму і комунізму. На основі досвіду класової боротьби пролетаріату, Е. дійшов висновку, що знищення соціального і політ. гноблення можливе лише шляхом соціалістичної революції, провідною силою якої може бути тільки робітн. клас. На поч. 1844 він опублікував у "Німецько-французькому щорічнику", що його видавали в Парижі К. Маркс і А. Руге, статтю "Нариси до критики політичної економії", в якій, відстоюючи інтереси робітн. класу, вперше піддав гострій критиці осн. суперечності капіталістичного ладу, породжені пануванням приватної власності. В серпні 1844, перебуваючи в Парижі, Е. встановив товариські взаємини з К. Марксом, який також на той час прийшов до ідеї про всесвітньо-істор. місію пролетаріату. Ця зустріч Маркса і Е. поклала початок їхній непорушній дружбі, спільній наук. діяльності і революц. боротьбі. Незабаром К. Маркс і Ф. Енгельс приступили до написання своєї першої спільної праці "Святе сімейство" (1845), спрямованої проти філософії молодого ельянства. В ній було дано перше діалектико-матеріалістичне обгрунтування всесвітньо-істор. місії пролетаріату і закладено основу матеріалістичної критики ідеалізму з позицій захисту інтересів трудящих. У 1845 Е. написав свою відому працю "Становище робітничого класу в Англії", яку В. І. Ленін назвав "одним з найкращих творів у світовій соціалістичній літературі" (Повне зібр. тв., т. 24, с. 253). В 1845-46 К. Маркс і Е. створили свою другу спільну працю - "Німецька ідеологія", в якій виступали вже не лише проти молодогегельянців, але й проти Л. Фейєрбаха та його філос. послідовників, т. з. "німецьких істинних соціалістів" (К. Грюн га ін.) і вперше сформулювали осн. принципи історичного матеріалізму й теорії наукового комунізму. В 1846-47 К. Маркс і Е. розгорнули активну діяльність по налагоджуванню зв'язків з революц. робітн. орг-ціями. В січні 1847 вони дали згоду на вступ до "Союзу справедливих" з метою реорганізації його в революц. пролет. партію. Е. брав активну участь у роботі 1-го конгресу "Союзу" (червень 1847), на якому було прийнято рішення перейменувати організацію на Союз комуністів, а девіз "Всі люди - брати" замінити девізом "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!". За дорученням Паризького окружного к-ту Союзу комуністів Е. склав проект програми Союзу-"Принципи комунізму" і в листопаді - грудні 1847 разом з Марксом відстоював ідеї цієї програми на 2-му конгресі Союзу. Конгрес доручив К. Марксові і Е. написати програму комуністичної партії. Виконуючи це доручення, К. Маркс і Е. створили "Маніфест Комуністичної партії".

В січні 1848 за революц. роботу серед паризьких робітників Е. вислано з Франції. Він переїхав до Брюсселя. Але коли у Франції почалася лютнева революція, він знову повернувся (в березні) до Парижа і разом з К. Марксом, який на той час був обраний головою ЦК Союзу комуністів, розгорнув діяльність по об'єднанню й організації революц. сил пролетаріату. На поч. квітня 1848 року в зв'язку з революцією в Німеччині К. Маркс і Е. переїхали з Парижа в Кельн, де організували видання "Нової Рейнської газети", перетворивши її на революц. орган демократичного і пролет. руху в Німеччині. Керуючи газетою, К. Маркс і Е. проводили велику роботу по створенню революц.-демократичних і пролет. орг-цій та налагодженню зв'язків між ними. В жовтні 1848 було видано наказ про арешт редакторів "Нової Рейнської газети". Через це Е. переїхав до Брюсселя, але поліція заарештувала і вислала його звідти. Е. виїхав до Парижа, потім до Швейцарії, і лише в січні 1849 повернувся до Кельна, де спільно з К. Марксом продовжував редагувати "Нову Рейнську газету". В травні 1849 Е. з загоном революц. робітників вирушив у повсталий Ельберфельд, згодом брав активну участь у баденсько-пфальцському повстанні. Після придушення повстання Е. з останнім загоном повстанців перейшов на тер. Швейцарії, звідки виїхав до Англії. Узагальненню істор. досвіду класової боротьби в Німеччині присвячені праця Е. "Селянська війна в Німеччині" (1850), а також написаний разом з К. Марксом твір

"Революція і контрреволюція в Німеччині" (1851-52). Виходячи з практики революц. боїв пролетаріату в період революції 1848, К. Маркс і Е. висунули ідею союзу робітничого класу і селянства як неодмінної умови перемоги демократичної революції й переростання її в революцію соціалістичну, розвинули й конкретизували своє вчення про диктатуру пролетаріату. В 1850-70 Е. жив у Манчестері. В цей період він написав ряд праць з воєнних питань, вивчав лінгвістику і природничі науки - фізику, хімію, біологію та ін. з метою діалектико-мате-ріалістичного узагальнення наук. відкриттів. Після організації Інтернаціоналу 1-го Е. разом з К. Марксом вів непримиренну ідейно-теор. боротьбу проти прудонізму, бакунізму та ін. ворожих наук. комунізмові течій. У 1870 він переїхав до Лондона і став членом Генеральної ради 1-го Інтернаціоналу. Важливою подією в історії пролет. руху цього часу була Паризька комуна 1871. К. Маркс і Е. захоплено вітали її, вбачаючи в Паризькій комуні прообраз майбутньої пролет. державності, держ. форму диктатури пролетаріату, що виникає внаслідок зламу бурж. держ. машини. Пізніше, коли опортуністи з Інтернаціоналу 2-го почали настійно виступати проти ідеї диктатури пролетаріату, Е. на основі досвіду революц. влади паризького пролетаріату дав рішучу відсіч вихваткам опортуністів. У 70-х рр. Е. особливу увагу приділяв розробці проблем діалектичного матеріалізму як філос. основи наук. світогляду пролетаріату. Е. послідовно обстоював матеріалізм, розвивав діалектику, узагальнював свої дослідження в галузі теор. природознавства, глибоко і яскраво розкривав ідейне багатство наук. комунізму. В праці "Анти-Дюрінг" (1878) він дав геніальний виклад усіх складових частин марксизму - філософії, політ. економії та наук. комунізму, показавши їх нерозривність і внутр. зв'язок, тобто виклав погляди марксизму як цілісного наук. світогляду. Філос. узагальненню досягнень природознавства Е. присвятив працю "Діалектика природи". Підсумовуючи розвиток природознавства, він довів, що в природі скрізь панує діалектика й діалектичний метод дослідження явищ природи - єдино наук. метод, дав діалектико-мате-ріалістичну класифікацію природничих наук, виклав природничо-наук. основи діалектико-мате-ріалістичного світогляду, висунув ряд цінних наук. гіпотез, геніально передбачивши багато наук. відкриттів. На основі даних природничих наук він конкретизував і розвинув вчення про закони й категорії діалектики. Одночасно з теор. роботою Е. разом з К. Марксом безпосередньо керував практикою робітн. руху, спрямовуючи її на створення на ідейній базі наук. комунізму окремих пролет. партій, продовжуючи нещадно викривати опортунізм, ревізіонізм та ін. прояви ворожої марксизмові ідеології (лассальянство в Німеччині, посибілісти у Франції, тред-юніонізм в Англії). Після смерті К. Маркса Е., як відзначав В. І. Ленін, "один не переставав бути порадником і керівником європейських соціалістів" (Там же, т. 2, с. 12). Разом з тим Е. провів величезну роботу по завершенню "Капіталу" К. Маркса, обробці матеріалів його 2 і 3-го томів (матеріал для 4-го тому "Капіталу" Е. не встиг опрацювати). Ведучи напружену роботу над "Капіталом", Е. перевидав ін. твори К. Маркса, а також написав ряд філос. праць. У 1884 вийшов його твір "Походження сім'ї, приватної власності і держави", в якому висвітлено походження класів і д-ви та осн. закономірності їхнього розвитку. В 1886 вийшла праця Е. "Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії", де дано всебічну оцінку філософії Гегеля і Фейєрбаха, викладено погляди марксизму на історію. Великим надбанням філософії марксизму було формулювання Е. основного питання філософії- питання про відношення мислення до буття, що дало марксистським партіям методологічну зброю для оцінки і критики різних форм ідеалізму. Велике значення для розвитку марксистської філософії, особливо питань істор. матеріалізму, має листування Е. кін. 80 - поч. 90-х рр. У боротьбі проти спрощеного погляду на історію як на процес, зумовлений виключно діянням екон. фактора, Е. підкреслював великий зворотний вплив надбудовних явищ на екон. базис суспільства. Багато уваги Е. приділяв у цей час керівництву міжнар. революц. рухом. Він брав активну участь у підготовці Міжнар. з'їзду соціалістів у Парижі (1889). В боротьбі проти посибілістів - франц. опортуністичної соціалістичної партії, яка тягла робітн. клас на співробітництво з буржуазією, Е. відстоював марксистське тлумачення питань теорії і тактики соціалістичного руху. Ця боротьба забезпечила перемогу марксистів на з'їзді в Парижі, коли було засновано нову міжнар. орг-цію пролетаріату - 2-й Інтернаціонал. Е. спрямовував його перші кроки, даючи відсіч всяким спробам ухилитися від пролет. лінії (критикував керівництво англ. тред-юніонів за прояви опортунізму, боровся за виключення з Інтернаціоналу анархістів). Виступаючи проти опортуністичних тенденцій у нім. с.-д. партії, Е. всупереч керівництву цієї партії 1891 опублікував твір К. Маркса "Критика Готської програми", піддав критиці попередній проект Ерфуртської програми за опортуністичну ідею мирного вростання капіталізму в соціалізм. Велике значення для практики робітн. руху мали праці Е. з питань міжнар. становища наприкінці 19 ст. З великою увагою стежив Е. за революц. подіями в Росії. Він, як і К. Маркс, був глибоко обізнаний з історією рос. визвольного руху, прихильно ставився до його визначних діячів, гаряче вітав утворення першої рос. марксистської групи "Визволення праці", висловив велике задоволення з приводу опублікування творів Г. В. Плеханова, спрямованих проти народників ("Соціалізм і політична боротьба", "Наші незгоди"). Відомо, що Е., як і К. Маркс, вивчав рос. мову, читав в оригіналі рос. л-ру. Він передбачав неминучість революції в Росії, зазначав, що вона матиме великий вплив на зх.-європ. країни. Зустрічався з рос. і зокрема з укр. прогресивними діячами (У. Ф. Фесенком, С. А. Подолинським, М.І. Зібером та ін.), листувався з деякими з них. Окремі твори Е. почали проникати в Росію ще в 40-50-х рр. На Україні в кін. 60-х рр. 19 ст. поширювалося рос. видання "Маніфесту Комуністичної партії". Пізніше цей твір К. Маркса і Е. перекладала укр. мовою Леся Українка. В 1879 в журн. "Слово" професор Київ. ун-ту М. І. Зібер надрукував статтю "Діалектика в її застосуванні до науки", яка являла собою переклад окремих розділів з книги Е. "Анти-Дюрінг". І. Я. Франко переклав укр. мовою вступ і дві перші глави розділу "Соціалізм" "Анти-Дюрінга". Великого поширення набули твори Е. з появою на Україні революц. с.-д. орг-цій.

Помер Е. в Лондоні; за його заповітом після кремації урну з прахом було опущено в море біля Істборна (місцевість в Англії, де Е. відпочивав). Ф. Енгельс, поряд з К. Марксом і В. І. Леніним, увійшов в історію як геніальний мислитель, великий пролет. революціонер, вождь світового робітн. руху. Його боротьба проти капіталістичного ладу, невтомна діяльність по створенню революц. пролет. партій, його непримиренність до ворогів трудящих є взірцем відданості пролет. справі. "Після свого друга Карла Маркса...,- писав В. І. Ленін у статті "Фрідріх Енгельс", - Енгельс був найвидатнішим ученим і вчителем сучасного пролетаріату в усьому цивілізованому світі. З того часу, як доля звела Карла Маркса з Фрідріхом Енгельсом, життєва праця обох друзів стала їх спільною справою... Маркс і Енгельс перші показали, що робітничий клас з його вимогами є необхідне породження сучасного економічного ладу, який разом з буржуазією неминуче створює і організовує пролетаріат; вони показали, що не доброзичливі спроби окремих благородних осіб, а класова боротьба організованого пролетаріату врятує людство від злигоднів, які гнітять його тепер. Маркс і Енгельс у своїх наукових працях перші роз'яснили, що соціалізм не вигадка мрійників, а кінцева мета і неминучий результат розвитку продуктивних сил у сучасному суспільстві... Ось чому ім'я і життя Енгельса повинен знати кожний робітник" (Там же, т. 2, с. 5-6). Велике вчення К. Маркса і Ф. Енгельса захистив у боротьбі з опортунізмом і ревізіонізмом, збагатив і підняв на нову висоту В. І. Ленін. Його розвивають Комуністична партія Радянсько, Союзу та ін. комуністичні і рібіти, партії. Твори Е. стали на, банням найширших кіл трудящі (див. Видання творів К. Маркс і Ф. Енгельса). Справа Маркса -Енгельса - Леніна живе і торжествує в героїчних звершеннях ра. народу, Комуністичної партії Радянського Союзу, світової сиспи ми соціалізму, в могутньому пост; пі міжнародного комуністичної Руху.

Тв.: Рос. пepeкл.- Маркс К. Енгельс Ф. Сочинения, т. 1 - 47, 4! М.. 1954-74; Укр. nepeкл.-Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 1-3 К., 1958 - 68.

Літ.: Ленін В. I. Маркс, Енгелы марксизм. К., 1976; Спогади пр Маркса і Енгельса. К.. 1957; Энгель- теоретик. М., 1970; Гуржій I. С Фрідріх Енгельс про Україну. К 1970; Ф. Энгельс и современные прос лемы философии марксизма. М. 1971; Котов В. Н. К. Маркс, Ф. Ев гельс і Росія. К., 1971; Развитие Ф Энгельсом проблем философии и современность. М., 1975; Фридрих Энгельс. Биография. М., 1977; Федосее П. H Маркс, Энгельс, Ленин и со временность. М., 1977; Багмут Й. А. Шморгун П. М. Видання творів К Маркса і ф. Енгельса на Україні Бібліографічний покажчик. X., 1965

В. І. Шинкарук

ЕнгельсЕнгельсЕнгельсЕнгельс

 

Схожі за змістом слова та фрази