Веніамін Федорович (12.ІІ 1932, м. Пєтухово Курган, обл., РФ) — рос. правознавець, доктор юрид. наук з 1973, професор з 1974, з. ю. РФ, академік Міжнар. академії порівняльного права (Франція), іноземний член АПНУ. Закінчив 1953 Свердлов, юрид. ін-т. У 1953—56 — на викладацькій роботі. З 1956 — ст. помічник прокурора Якут. AJPCP. З 1960 - у Свердлов, юрид. ін-ті: аспірант, ст. викладач, доцент, завідувач кафедри, декан
ф-ту, проректор з навч. роботи. В 1987-89 - директор Всесоюзного НДІ рад. зак-ва. Від серпня 1989 по грудень 1990 — міністр юстиції СРСР. Від січня 1991 — голова Вищого арбітражного
суду СРСР. Цього ж року був держ. радником з прав, політики при Президентові СРСР — керівником Юридичної служби Президента СРСР. Із січня 1992 — голова Вищого арбіт-ражаного суду РФ.
Досліджує теор. і практ. проблеми цив.-прав. регулювання сусп. відносин та правосуддя. Основні праці: «Сутність і основні ознаки цивільно-правового методу регулювання суспільних відносин» (1972), «Росія: економіка, цивільне право» (2000), «Економіка, право, суд» (2003). Відп. редактор підручника «Цивільне право»
(2003).
Ю. С. Шемшученко.
