Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Б-бл arrow БЕРДЯЄВ
   

БЕРДЯЄВ

Микола Олександрович [6(18).ІІІ 1874, Київ- 24.111 1948, м. Кламар, побл. Парижа]—рос. і укр. філософ. Навч. 1894 на природничому, а з 1895 — на юрид. ф-ті Київ, ун-ту. 1898 був арештований за пропаганду соціаліст, ідей, виключений з ун-ту і засланий до Вологод. губернії Набув глибоких, систематизованих знань шляхом самоосвіти. Пройшов через захоплення марксизмом, революцією. Разом з С. Булгако-вим, П. Струве та С. Франком брав участь у створенні трьох маніфестів рос. філосо-фів-ідеалістів першої чверті 20 ст. — збірників «Проблеми ідеалізму» (1902), «Віхи» (1909), «З глибини» (1918) лібер.-консерват. спрямування. У них, зокрема, знайшли глибоке обгрунтування ідеї патріотизму, традиціоналізму й народоправства. Б. — один з авторитетних учасників реліг. відродження в Росії поч. 20 ст., ініціатор створення Академії духовної культури (1918-22). У 1922 висланий більшов. урядом з РРФСР, тривалий час жив у Берліні. Був деканом відділення історії Рос. наук, ін-ту (Берлін).

Бердяєв М.О. - leksika.com.ua

Видавав релії.-філос. журн. «Путь» (1925— 40), багато писав, друкувався усіма європ. та багатьма сх. мовами. Ост. роки прожив у Франції.

Автор низки творів, у яких поряд з філософськими виклав погляди реліг., мораль-но-політ., держ.-правового характеру: «Доля Росії» (1918), «Філософія нерівності» (1923), «Витоки і сенс російського комунізму» (1937), «Про рабство і свободу людини» (1939), «Царство Духу та царство Кесаря» (1949) та ін. Осн. ідеї у працях Б.: комунізм як викривлена рос. месіанська ідея з тенденціями дегуманізації, заперечення само-цінності особи, звуження людської свідомості; заперечення диктатури пролетаріату як засобу держ. насильства, нав'язування ідеології ненависті; утвердження ненасильницької моралі шляхом реформування православ'я, формування «нової релігійної свідомості»; подолання комунізму мирним шляхом, внутр. силами народу та вирішальна роль інтелігенції як суб'єкта духовного й культур, відродження; осмислення ролі осн. соціальних інститутів (церкви як захисниці «образу людини» від демонів природи; д-ви з її функцією захисту людини від «звірячих стихій»; права з його можливостями захисту свободи людини «від злої волі людей і всього суспільства»; закону, здатного забезпечити «мінімум свободи у гріховному людському житті»); розкриття згубної тенденції сучас. світу — домінування матеріального над духовним; досягнення моральними і правовими засобами політ, свободи та утвердження у структурі людської свідомості внутр. свободи «не лише від панів, а й від рабів». Тв.: Философия неравенства. М., 1990; Истоки и смысл русского коммунизма. М., 1990; Царство Духа и царство Кесаря. М., 1995.

Літ.: История полит, и правовых учений. М., 1995; Нагорнєва Н. Київ, літа Миколи Бердяева. «Пам'ять століть», 1996, № 3. В. П. Горбатенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази