— філософський рух у Німеччині в період Великої французької революції кінця 18 ст. та назрівання бурж.-демократич. революції в Німеччині в 30—40-х рр. 19 ст. Гол. представники: І. Кант, Й. Г. Фіхте, Ф. В. Й. Шеллінг, Г. В. Ф. Гегель, Л. Фейербах. Осн. досягненням К. н. ф. є розвиток діалектики Гегелем та ін. і обгрунтування матеріалістичного вчення Л. Фейербахом. Термін "класична німецька філософія" широко вживається в марксист. л-рі, насамперед у праці Ф. Енгельса "Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії", в статті В. І. Леніна "Три джерела і три складові частини марксизму", в якій К. н. ф. визначено як одне з теор. джерел марксист. філософії. Докладніше див. Німеччина, розділ Філософія.
