Єжи (н. 14.ХІ 1910, Мінськ) — польс. письменник, громад. діяч. З 1944 — член Польс. робітн. партії, з 1948— член ПОРП. У 1938—39 співробітничав у львів. польс. журн. "Сигнали". В роки 2-ї світової війни жив у Рад. Союзі, працював у Львові й Києві, був одним з організаторів Спілки польс. патріотів у СРСР і Першої армії Війська Польсько го. В 1940—41 — член Спілки рад. письменників України. В л-рі виступив 1930 як поет. Гострі соціальні проблеми порушував у романах "Дійсність" (1947), "Вересень" (1952), "Роздоріжжя" (1954), "Пасинки" (1963), "Пуща" (1966), "Маловірні" (1967), "Болдин" (1969). У мемуарах "Піввіку" (т. 1—7, 1961—80) описано літ. середовище Львова 1939—41, співпрацю укр. рад. письменників і польс. письменників-емігрантів, діяльність Я. Галана, Степана Тудора, О. Гаврилюка, О. Десняка, П. Тичини, становлення післявоєнної польс. л-ри. Останнім часом вийшли романи П. "Втеча" (1978) й "Повернення" (1979) з циклу "Обранці". Нагороджений рад. орденом Дружби народів.
Тв.: Укр. перекл. — Вересень, т. 1—2. К., 1955 — 58; Роздоріжжя. К., 1956; Четверо в яхті. К., 1960; Ноїв ковчег. "Всесвіт", 1962, № 11; Рос. перекл,— Действительность. М., 1948; Пуща. М., 1970; Рассказы М., 1977; Сентябрь. М., 1981.
Літ.: Вєдіна В. П. Єжи Путрамент. К., 1977.
І. М. Лозинський.
