— метод визначення твердості матеріалу (переважно металу) вдавлюванням в його поверхню алмазного конуса з кутом при вершині 120° (ткали А і С) або сталевої загартованої кульки діаметром 1,588 мм (шкала В). Одиницею твердості за Роквеллом є величина, що відповідає осьовому переміщенню конуса (кульки) на 0,002 мм. Випробування за Р. м. провадять на настільних приладах —твердомірах (мал.), де твердість фіксується індикаторами. Метод наз. за ім'ям амер. металурга 20 ст.
С. П. Роквелла.
|
