Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ц arrow ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УСРР 1922
   

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УСРР 1922

- перший систематиз. єдиний законод. акт, який здійснював прав, регулювання всієї сукупності майн. відносин між гр-нами, між ними і держ. організаціями та між цими організаціями в умовах нової екон. політики. Затв. ВЦВК 16.ХІІ 1922; набув чинності з 1 .II 1923. Складався із Заг. частини, 3 розділів і 435 статей. У Заг. частині визначено основні засади, суб'єкти та об'єкти прав, правопричини і позовна давність. Розд. «Речове право» містить норми, що регулювали право власності, право забудови і заклад майна. В розд. «Зобов'язальне право», крім заг. положень, подано норми про зобов'язання, які виникали з договорів майн. найму, купівлі-продажу, міни, позики, підряду, доручення і довіреності, товариства, страхування та зобов'язань, що виникають унаслідок безпідстав. збагачення і заподіяння іншому шкоди. Ост. розділ «Спадкове право» регулював спадкове право. У ст. 1 кодексу зазначалося, що «цивільні права захищаються законом, за винятком того, коли вони здійснюються всупереч їх соціально-господарському призначенню». Введення такого неправового критерію, «як соціально-господарське призначення», давало суддям широкий простір для тлумачення закону, не зв'язуючи їх чіткими прав, нормами. Дем. характер мала ст. 4, котра характеризувала цив. правоздатність (тобто здатність мати цив. права та обов'язки), що надавалася всім гр-нам, не обмеженим судом у правах. Стать, раса, національність, віросповідання, походження не впливали на обсяг цив. правоздатності. Кожному гр-нинові республіки надавалися права вільного пересування, обрання незаборонених законом занять і професій, придбання та відчуження у межах закону майна, укладання угод та утворення пром. і торг, підприємств при дотриманні норм, що стосувалися відання цих підприємств. Цив. дієздатність наставала з досягненням повноліття, тобто з 18 років.

Належну увагу ЦивК приділяв праву власності. Він утверджував виключне право д-ви на землю, її надра, води, націоналізовані та муніципалізовані підприємства, залізниці, націоналізовані судна і будівлі, літальні апарати, зброю і військ, спорядження, телеграфне майно. Кодекс надавав законно існуючим кооперативним організаціям право мати у своїй власності підприємства незалежно від кількості зайнятих на них робітників. ЦивК УСРР 1922 допускав приватну власність у трьох формах: одноосібна власність фіз. осіб; власність кількох осіб, які не становлять об'єднання (спільну власність); власність приват, юрид. осіб. У ст. 54 кодексу зазначалося, що предметом приват, власності можуть бути: ненаціоналіз. будівлі; підприємства торгівлі, пром-сті, що мають найманих працівників не більше передбаченої особливими законами кількості; знаряддя та засоби в-ва; гроші, цінні папери та ін. цінності, в т. ч. золоті й срібні монети та іноз. валюту; предмети хатнього і особистого вжитку; товари, продавати які законом не заборонено, та всіляке не-вилучене з приват, обороту майно. Приватна власність допускалася лише в точно визначених межах за неодмінної умови дотримання приват, власником законів України. ЦивК давав визначення угоди як дії, спрямованої на встановлення, зміну та припинення цив. правовідносин, які можуть бути як односторонніми, так і взаємними (договори). Угоди могли укладатися як в усній, так і в письм. формі (прості, посвідчені та нотаріальні). Дозволивши різні форми власності, кодекс забезпечував певну свободу договорів. Водночас завданням ЦивК у галузі зобов'язального права було закріплення позицій д-ви і держ. підприємств в обороті, наданні їм істот.

переваг і гарантій при укладанні угод. Так, згідно зі ст. ЗО недійсною визнавалася угода, укладена з метою, що суперечить законові або в обхід закону, а також, коли вона спрямовувалася на очевидну шкоду для д-ви. Допускалося успадкування за законом і за заповітом. Розмір успадкованого майна обмежувався заг. вартістю не більше 10 000 золотих крб. Частина, що перевищувала встановлену вартість, переходила на користь д-ви. ЦивК УСРР 1922 обмежував коло закон, спадкоємців прямими низхідними (дітьми, внуками й правнуками), дружиною померлого, а також непрацездатними й бідними особами, що фактично перебували на повному утриманні померлого не менш як рік до його смерті. При спадкоємстві за законом спадщина ділилася порівну між усіма зазначеними вище особами. Спадкоємець міг нотаріально посвідченим заповітом поділити майно й ін. способом, але тільки між закон, спадкоємцями. У наст, роки було прийнято ряд нормат. актів, спрямованих на дальше закріплення переваги соц. власності, обмеження майн. прав приват, осіб тощо. ЦивК УСРР 1922 діяв до 1964.

В. А. Чехович.

 

Схожі за змістом слова та фрази