(від грец. — багаторазовий) — геномна мутація, при якій відбувається кратне збільшення кількості хромосом у клітинах тваринних і рослинних організмів. Виникає внаслідок поділу хромосом, що не супроводиться поділом клітини; злиття соматичних клітин або їхніх ядер; утворення гамет чи спор з нередукованим (див. Редукція в біології) числом хромосом внаслідок аномалії мейозу. Це спричинюється діянням на клітину, що ділиться, високої або низької три, іонізуючого випромінювання, хім. речовин, що перешкоджають правильному розходженню хромосом тощо. До таких речовин належать алкалоїд рослинного походження колхіцин, аценафтен, закис азоту та ін. П. в природі виникає спонтанно, а також може бути спричинена штучно. Кратне збільшення в організмі кількості однакових наборів хромосом наз. автополіплоїдією. Збільшення в клітині числа хромосомних наборів (див. Каріотип) в три, чотири або більше разів порівняно з гаплоїдними (див. Гаплоїд) клітинами приводить до появи триплоїдних, тетраплоїдних та ін. клітин, з яких розвиваються відповідні організми або в цілому поліплоїди (див. також Плоїдність). Розрізняють П. збалансовану, яка характеризується утворенням клітин з парним числом хромосом, та незбалансовану, при якій виникають клітини з непарним числом хромосом. У збалансованих поліплоїдів мейоз відбувається нормально і утворюються розвинені статеві клітини; у незбалансованих— мейоз завжди порушується, оскільки внаслідок непарності хромосом порушується кон'югація; при цьому порушується закономірність розподілу хромосом між дочірніми клітинами. Це знижує життєздатність статевих клітин і плодючість організмів, що часто приводить до анеуплоїдії. Поліплоїди, що виникають у міжвидових гібридів і мають кілька повторів різних наборів хромосом, наз. алополіплоїдами (див. Алополіплоїдія). П. ускладнює успадкування ознак і змінює характер розщеплення, внаслідок чого у нащадків гібридів переважають особини з домінантними (див. Домінантність) ознаками. П. дуже поширена у рослин (30% всіх квіткових рослин — поліплоїди); у тварин спостерігається рідко (у деяких комах, земноводних, червів), переважно у видів, яким властивий партеногенетичний спосіб розмноження (див. Партеногенез). Багато родів рослин складаються з видів, що мають поліплоїдні ряди (напр., злакові, пасльонові, розоцвіті та ін.). Не зустрічається П. у хвойних рослин і грибів, зрідка має місце у Мохів і папоротеподібних. П. має велике значення в еволюції, напр. видоутворенні, та селекції рослин, зокрема поліплоїдні організми триваліше зберігають гетерозис.
Літ.: Бреславец Л. П. Полиплоидия в природе и опыте. М., 1963; Савченко В. К. Генетика полиплоидных популяций. Минск, 1976; Полиплоидия. Пер. с англ. 1956.
В. А. Труханов.
