— статуя старослов'янського поганського бога (найімовірніше, Святовита), знайдена 1848 в р. Збручі біля с. Личківців (тепер Гусятинського р-ну Тернопільської обл.). 3. і.— високий чотиригранний стовп із сірого вапняку (вис. 2,67 м), увінчаний чотириликою головою, на яку надіто давньорус. князівську шапку, і з чотирьох боків прикрашений трьома ярусами малюнків, що відповідають тогочасним реліг. уявленням про три світи. Верх. ярус зображає небо і слов. богів, що живуть на ньому, середній — землю, населену людьми, а нижній — пекло. 3. і.— видатна пам'ятка давньорус. образотворчого мист. З 1851 — у Краківському археол. музеї; копії ідола (в натуральну величину) є в ін. музеях, зокрема в істор. музеях у Москві і Києві. Іл. с. 232.
|
