— кодифікац. акт укр. рад. зак-ва з питань освіти. Підготовку кодексу розпочато в липні 1922 (відповідно до пост, політбюро ЦК КП(б)У від 23.УІ 1922) кодифікац. комісією, яку створив Наркомат освіти республіки. До складу комісії увійшли представники 3 гол. управлінь Наркомату (соціального виховання, політ, просвіти, профес. освіти), Пд. бюро ВЦРПС і юрисконсульт Наркомату. Кожне гол. управління Наркомату утворило допоміжні роб. групи («трійки») для збирання та опрацювання законод. матеріалів, що були у його віданні, а в царині заг. питань нар. освіти аналогічну працю здійснював юрисконсульт Наркомату.
У вересні 1922 проект кодексу було завершено. Він обговорювався на кількох засіданнях Малого Раднаркому УСРР, а також у створеній цим органом спец, підкомісії. У жовтні 1922, незважаючи на заперечення з боку РНК УСРР, яка висловилася за доопрацювання проекту, Президія ВУЦВК винесла його на розгляд 3-ї сесії ВУЦВК 6-го скликання. На сесії було ств. комісію для доопрацювання проекту, яка складалася із 3 підкомісій, очолюваних Г. І. Петровським, Е. Й. Квірінгом та М. К. Вєтошкіним. На підставі доповідей голів підкомісій сесія 25
.Х 1922 прийняла кодекс з усіма поправками комісії і доручила Наркомату освіти його остаточно відредагувати. Президія ВУЦВК 1.ХІ 1922 схвалила редакцію поправок, запропонованих сесією до проекту, а 22.ХІ 1922 прийняла постанову про надання кодексу чинності з 25.ХІ 1922. Все попереднє зак-во про нар. освіту скасовувалось у частині, що суперечила кодексу. Джерелами кодексу були прийняті в РСФРР акти про єдину труд, школу, декрети УСРР з питань нар. освіти та окр. відомчі нормат. акти. Структурно він складався з преамбули і 4 книг (організація управління і постачання щодо нар. освіти; соціальне виховання дітей; профес. і спец.-наукова освіта; політ, просвіта і освіта дорослих), які поділялися на частини, розділи, глави і загалом налічували 767 статей. Кодекс закріплював рівність гр-н в отриманні освіти, обов'язковість, безоплатність і світський характер освіти, спільність навчання осіб різної статі, єдність освіти і ком. виховання тощо. Метою освіти і виховання проголошувалося «звільнення трудящих мас від духовного рабства, розвиток їхньої самосвідомості, створення нового покоління людей комуністичного суспільства з психологією колективізму, з твердою волею, суспільно необхідною кваліфікацією і з матеріалістич. світоглядом, заснованим на ясному розумінні законів природи і суспільства». Кодекс розглядав органи освіти, наукові і культурно-просвітні заклади як знаряддя диктатури пролетаріату, втілював намагання д-ви охопити всеосяжним владним впливом сферу освіти, науки і культури, відзначався громіздкістю конструкції, подекуди дріб'язковою регламентацією і надмірним правовим регулюванням окр. суспільних відносин. К. з. про н. о. УСРР 1922 не мав аналогів в ін. рад. республіках, був першим і тривалий час єдиним кодифікац. актом у царині освіти, прикладом для наступних кодифікац. робіт. Офіційно втратив чинність з прийняттям Закону УРСР про нар. освіту від 28.УІ 1974, хоча фактично вийшов з користування значно раніше.
Літ.: Бабій Б. М. Укр. рад. д-ва в період відбудови нар. г-ва (1921-1925 рр.). К., 1961; Усенко И. Б. Первая кодификация зак-ва Укр. ССР. К., 1989; Рябошапко Л. И. Кодекс законов о нар. просвещении УССР 1922 г. К., 1991.
І. Б. Усенко.
