- зарубіжний орган зовнішніх зносин однієї держави на території іншої. Утворюється в результаті встановлення між д-вами дипломатичних відносин на рівні посольства (очолюється послом) або дипломатичної місії (очолюється посланником чи повіреним у справах). Посли і посланники акредитуються при главах д-в; повірені у справах - при міністрах закордонних справ. Крім глави, до складу Д. п. входять члени дипломатичного, адм.-тех. та обслуговуючого персоналу. Д. п. користується дипломатичними привілеями та імунітетами. Осн. функціями Д. п. є: представництво акредитуючої д-ви в державі перебування; захист у д-ві перебування інтересів своєї д-ви та її громадян; сприяння розвиткові дружніх відносин та екон., культур. і наук. зв'язків між обома д-вами; ведення переговорів з урядом д-ви перебування; консульські функції (див. Консульські установи). В СРСР діє Положення про дипломатичні і консульські представництва іноземних д-в на тер. СРСР від 23. V 1966. Особливістю Д. п. СРСР є наявність у їхньому складі торг. представництва, що зумовлюється монополією зовн. торгівлі в СРСР.
