(нім. Ventil - клапан, від лат. ventilo - дму, провітрюю) - 1) Пристрій у трубопроводах, яким перекривають або регулюють потоки рідини, газу чи нари. У великих В. (мал.) є монолітні литі корпуси з фланцями. Малі В. приєднують до труб, насосів та ін. за допомогою різьби. 2) Пристрій, що забезпечує протікання електричного струму в певному напрямі. Найпоширенішими є напівпровідникові В. (напр., напівпровідниковий діод, тиристор, транзистор). Однобічна електропровідність забезпечується властивостями використаних у пристроях напівпровідників. Напівпровідникові В. застосовують в енергетиці, перетворювальній техніці тощо. Є також В. іонні й електронні, що їх використовують в радіотехніці. 3) Пристрій у камері пневматичної шини, що допомагає накачувати повітря в камеру і перешкоджає його виходу звідти. 4) Механізм, яким змінюють (звичайно збільшують) довжину каналу духових мундштукових інструментів (напр., валторни, труби).
